Індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі до дітей різних типів темпераментів

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Індивідуальний підхід у навчально-виховному процесі до дітей різних типів темпераментів

Темперамент
Темперамент - характеристика індивіда з боку динамічних властивостей його психіки - інтенсивності, швидкості, темпу, ритму та врівноваженості психічних проявів.

Зважаючи на психологічну характеристику типів темпераменту, слід пам’ятати про те, що не у всіх людей можуть мати місце яскраво виражені типи темпераменту. Досить часто у деяких людей можуть проявлятися проміжні типи і вони лише певною мірою можуть походити на той чи інший тип темпераменту. Дослідженнями встановлено, що темперамент не визначає успішності діяльності людини, однак він впливає на спосіб її виконання.

Урахування індивідуально-типологічних особливостей дітей дає змогу правильно спроектувати навчально виховну мету, обрати оптимальні виховні впливи. Педагог зобов’язаний спрямовувати діяльність учнів, щоб сприяти формуванню позитивних рис і запобігати появі негативних.

У дітей сангвініків слід формувати стійкі уподобання та інтереси, не допускати поверхового, недбалого виконання завдання, вимагати доводити почату справу до кінця, стимулювати позитивне ставлення до достоїнств інших, уміння зважати на їхню думку, учити бути уважним до товаришів, надійним у стосунках із ними, дбати, щоб нові знайомства не витісняли старих.

У вихованні дітей-флегматиків важливо формувати трудові навички, залучати до діяльності в колективі, учити за допомогою ігор і занять пришвидшувати темп дій, заохочувати до найменших проявів рухливості, спритності. Завдяки цьому їхня млявість не перетвориться на лінощі, урівноваженість почуттів – на слабкість.

Енергію холерика слід спрямовувати на корисні справи, ставити перед ним складні завдання, допомагаючи осмислювати їх. Важливо обережно застосовувати все, що збуджує нервову систему, розвивати й зміцнювати процес гальмування, шляхом організації розміренної діяльності, домагатися стриманої поведінки, створювати можливості для реалізації потреби в руховому навантаженні. Особливо необхідно систематично контролювати їхню поведінку й діяльність, дотримання ними правил, якості й повноти виконання завдань, вимог дорослих. Учити зважати на інших, не ображаючи самолюбства.

У вихованні меланхоліків слід враховувати їхню вразливу нервову систему, швидку втомлюваність, слабкість нервових процесів, допомагати подолати сором’язливість, нерішучість. Невпевненість у своїх силах. Оскільки це може стати причиною слабкого характеру. Виявляючи до них чуйність і доброзичливість, потрібно розвивати активність, уміння переборювати несміливість, труднощі, підтримувати позитивні емоції.

Список використаної літератури:

  1. Сергєєнкова О. П., Столярчук О. А., Коханова О. П., Пасєка О. В. Загальна психологія. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 296 с.
  2. Психолог №24 (528), грудень 2013