Досвід роботи вчителя географії Дунаєвої Наталії Миколаївни

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Досвід роботи вчителя географії ЗНЗ № 1 ім. Т.Г. Шевченка м. Запоріжжя Дунаєвої Наталії Миколаївни


1.Проблемно-орієнтовний аналіз діяльності.
Нині відбувається становлення і розвиток географічної освіти в Україні, здійснюються реформи в освіті. В оновленні концепції актуальним залишається розвиток географічної освіти у зв'язку з запровадженням нового Державного стандарту базової і повної загальної освіти в загальноосвітніх навчальних закладах. Новий Державний стандарт базової і повної ЗСО виконує функцію інструменту модернізації освіти:
1)Забезпечує створення єдиного освітнього простору;
2)Посилює регламентуючу роль школи в системі неперервної освіти;
3)Забезпечує еквівалентність здобуття загальної середньої освіти у різних формах;
4)Призводить зміст шкільної освіти у відповідність з потребами часу, завданнями розвитку країни;
5)Створює умови для диференційованого навчання.

Безумовно, наша країна, намагається знайти власний шлях розвитку. Доведено роль і значення географії в школі на міжнародному рівні. До них належать використання різноманітних технологій у навчанні цілому і географії зокрема.
Система географічної освіти змінюється: пропонується інший зміст, інші підходи- інноваційні технологічні , нові варіанти програми, а разом з ними підручники.
Освітні технології активізують кожний урок географії, який залишить у пам'яті й душі учня тільки позитивні емоції. Учень, приходячи на урок географії, завжди чекає на щось цікаве та змістовне. Підтримати його інтерес до навчання в цілому, не розчарувати в сподіваннях – завдання вчителя. Інтерес учня до географії – важлива умова досягнення успіху в навчанні й вихованні, а отже, і успіху вчителя як майстра своєї справи. Організація зацікавленості у вивченні географії, високий рівень пізнавального інтересу до самостійної діяльності – основні показники майстерності вчителя.
Ще на початку 90-х рр. ХХ ст. наукові працівники лабораторії географічної освіти інституту педагогіки АПН України обгрунтували мету й завдання концепції географічної освіти, яка мала такі напрями: Кобернік С. Г. у своїй педагогічній діяльності прагнув розвинути творчу особистість; Ярошенко О.Г головною метою вчителя вважав формування в учнів уміння і навички одержувати географічні знання самостійно; Стяглик Н.І. головним у навчанні географії вважав розвиток пізнавальних інтересів свого предмету.
Актуальним залишається розвиток географічної освіти в період реформування освітньої системи в Україні. Відбуваються кардинально протилежні рухи в пошуку нових форм, змісту і технологій навчання: від зміни критеріїв оцінювання ( з 5-ти бальної до 12- бальної) – до зміни термінів навчання ( з 11-тирічного до 12-тирічного і знову до 11-річного).
Географічна освіта в загальноосвітній школі передбачає такі завдання:
1)Дати початкові конкретні знання про територіальні відмінності навколишнього середовища, пояснити їх об'єктивність і на основі цього сформувати пізнавальний інтерес до країн, регіонів, їх природи й господарства та географії в цілому;
2)Вивчати Україну, рідний край, виховувати почуття патріотизму у взаємозв'язку з інтернаціоналізмом і широким поглядом на світ;
3)Закласти фундамент цілісного бачення світу, розвивати географічну культуру;
4)Виховувати повагу до історії та культури інших народів;
5)Формувати екологічну свідомість, комплексне сприйняття природних і соціальних процесів у географічній оболонці;
6)Закласти основи просторового мислення, що передбачає осмислення територіальної взаємозумовленості явищ: навчати розумінню образно-знакової мови географічної карти;
7) Озброїти учнів спеціальними й загальнонауковими вміннями, що дозволить їм самостійно одержувати інформацію географічного характеру під час вивчення всіх курсів географії;
8) Оволодівати системою знань про глобальні проблеми сучасності, що надзвичайно важливо для цілісного осмислення планетарного співтовариства людей, єдності природи й суспільства.
Ці завдання, безумовно, пов'язані з необхідністю розв'язувати назрілі соціальні проблеми суспільства. У період переходу суспільства до ринкових відносин основними принципами в галузі географії вважаються: гуманізація, екологізація, історизм, диференціація, розвиток, системність, варіативність і різнорівневість.
Зазначені завдання, принципи й напрями вимагають оновлення змісту та методів географічної освіти.
У сучасний період принциповою відмінністю нового змісту географічної освіти стає: варіативність - що визначається альтернативними навчальними програмами та підручниками, різнорівневість – що дає змогу розвивати здібності учня, формувати творчу, активну особистість. На завершальному етапі географічної освіти найбільший розвиток одержить диференціація, регіоналізація та поряд з вивчення базових предметів - вільний вибір учнями дисциплін, що буде сприяти розвитку їх пізнавальних інтересів і здібностей. Йдеться не лише про передачу знань, а насамперед про розвиток саме здібностей, про навчання, виховання та розвиток особливо обдарованих дітей. Саме розвиваючі технології навчання дозволять забезпечити розумовий розвиток учня. У цьому контексті процес навчання, що базується на новітніх принципах та прийомах навчання географії і набуття учнями знань, умінь і навичок з предмета.
2.Актуальність досвіду і практична значущість.
Географія в середніх та вищих навчальних закладах має великі потенційні можливості у виконанні соціальних замовлень на сучасному розвитку українського суспільства. Без географічних знань і вмінь, без розвинутого уявлення про просторову неоднорідність земної поверхні, без економічної та соціальної географії не може бути сформована у свідомості учнів цілісна наукова картина світу. Сьогодні цьому сприяють нові технологічні підходи.
Американський педагог Ф. Шлехті, посилаючись на опитування багатьох бізнесменів, працедавців, підкреслює, що запитання «Що ви хочете від школи?» отримував, як правило, одну й ту саму відповідь: «Нам потрібні люди, які вміють вчитись самостійно».
Їм потрібний працівник, який:
1) уміє думати самостійно, розв'язувати різноманітні проблеми;
2) володіє критичним творчим мислення;
3) має багатий словниковий запас;
4) грамотно працює з інформацією;
5) комунікабельний, контактний в різних соціальних групах;
6) самостійно працює над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня.
У зв'язку з вищезазначеним головним своїм завданням вважаю необхідність активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, викликати інтерес до географії, щоб учень був активним учасником кожного уроку, а не спосперігачем.
У школі працюю 20 рік. Йшла від традиційного уроку, класичної форми викладання предмету, перевіреної віками. Але з роками у процесі своєї роботи пересвідчилася, що навчання географії - це пізнавальна діяльність учнів, а не викладання.
Тема, над якою працюю,- «Мотивація позитивного ставлення до вивчення географії шляхом використання мультимедійного комплексу». Тема обрана не випадково. Моніторинг якості знань і рівень досягнень учнів показав, що саме над цією темою необхідно працювати.
ЗНЗ № 1 ім. Т.Г. Шевченка м. Запоріжжя - звичайна загальноосвітня школа, де навчаються діти нашого мікрорайону. Учням важко охопити великий обсяг навчального матеріалу з усіх предметів. Вважаю, що вчитель має тренувати розум учнів, учити їх критично мислити. Керуючи навчальним процесом, вчитель має стати не лише каналом передачі інформації, створити умови для прояву активності, мотивувати до навчання в цілому та до вивчення географії зокрема, а й навчить учнів розмірковувати над тим, що вони знають, про що думають. Основною метою вивчення природничо-географічних дисциплін у школі є формування наукового світогляду, знання основ екологічної культури, коли учні відчувають себе дбайливим господарем на землі.
Педагогічна наука і шкільна практика підтверджують, що найбільш успішно навчання учнів здійснюється за умови їх позитивного ставлення до навчальної діяльності. Тоді вони докладають багато зусиль для засвоєння знань, оволодіння вміннями і навичками, уважні на уроках, намагаються якомога краще виконати навчальні і трудові завдання.
У науковій психології мотив розглядають як спонукання до дії потребою. У відомого психолога Д. Герберта в його роботі «Організаційна психологія» сказано, що «мотивація – сукупність взаємопов'язаних мотивів, які визначають спрямованість поведінки, впливають на емоції, прагнення, переживання та установки». Отже, мотивація – винятково важливий компонент не лише навчання, але й будь-якої людської діяльності взагалі.
Мотивацію поділяють на внутрішню, зорієнтовану на саму діяльність, та зовнішню, зорієнтовану на чинники, які знаходяться поза межами діяльності: заохочення певними винагородами, або прагненням до уникнення покарання.
Найважливішими чинниками, що впливають на формування внутрішньої мотивації навчання є такі:
1) створення умов для прояву учнями активності, самостійності, ініціативи, достатня різноманітність і посильна складність завдань, у тому числі проблемного і творчого характеру;
2) емоційність викладу навчального матеріалу вчителем;
3) задоволення від процесу навчання;
4) усвідомлення учнями осібної та суспільної значимості її результатів.
Але в процесі навчання не потрібно переоцінювати мотивацію, оскільки процес залежить і від інших чинників, якими виступають психологічні дані, певні таланти, виразні нахили тощо.
Вважаю, що створити придатні умови для формування мотивації навчання, позитивного ставлення до географії дозволяє реалізація компетентнісного підходу в процесі навчання географії, де одним з важливих показників сформованості в учнів внутрішньої мотивації навчання є позитивне ставлення до географії як навчального предмету.
Сучасний етап розвитку освіти передбачає інтенсивне впровадження в навчальний процес нетрадиційних форм, використання мультимедійного комплексу.
3.Визначення провідної педагогічної ідеї досвіду.
Одним з видів нестандартної форми роботи, яку я обрала для роботи над своєю темою, є групова діяльність учнів на уроках географії. Додаток 1 Групова робота дає можливість здібним дітям творчо розвиватись, а учням, які відстають через низький рівень здібностей, - ліквідувати наявні прогалини в знаннях. На таких уроках діти не втомлюються, а отримують емоційний заряд від пошуку. Запропонована форма роботи активізує мислення, розширює світогляд дітей, спонукає до самоосвіти, підвищує якість роботи.
Знання, які учень опановує в школі, можуть бути для нього лише засобом для досягнення мети. У цьому разі дитину спонукає інтерес, допитливість, прагнення до опанування конкретних умінь, захопленість процесом засвоєння знань. Використання інтерактивних форм навчання допоможе вчителеві співпрацювати з усім класом, з кожним учнем і учням між собою. Використання мультимедійного комплексу на уроках це засіб для досягнення тієї атмосфери у класі, яка найкраще сприятиме співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дасть змогу реалізовувати особистісно орієнтоване навчання.
Групова форма роботи учнів дає багато можливостей для розвитку пізнавальних якостей, особливо в тому випадку, якщо група буде укомплектована однаковими за певними ознаками учнями, при чому тоді для кожної групи складаються спеціально підібрані завдання.
4. Технології реалізації провідної педагогічної ідеї.
Наприкінці 20 століття інтерактивні технології набули поширення на практиці американської школи, де їх використовують під час викладання різноманітних предметів. Інтерактивна навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття. Дана технологія – це форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретику, передбачувану мету – створює комфортні умови навчання, за якими кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. В своїй роботі я використовую групові форми роботи, коли під час навчального процесу всі учні активно співпрацюють.
Переваги групової роботи:
1. В учнів з типом психологічної організації групова робота знімає стрес «Один біля дошки - один проти всіх», який іноді на все життя знижує можливості особистості виявити свої таланти та переваги. Працюючи в групі, кожна дитина вивчає потрібний матеріал у своєму малому колективі, висловлює думки, запитує, висловлює свій погляд.Тобто, виконуються всі навчальні дії, але цей процес проходить, не завдаючи шкоди психіці дитини. Енергія, нерозтрачена на стреси, використовується на творчі процеси сприйняття навчального матеріалу. Тому навчальний матеріал набагато краще засвоюється учнями.
2. У груповій роботі чітко спрацьовує принцип « Кожен бере участь». Однією з найпривабливіших сторін групової роботи є її результативність. Кожен учень в результаті групової роботи отримує оцінку, до неї може заробити додаткові бали або ще одну оцінку. Тому групову роботу доцільно використовувати як одну з форм проведення тематичної атестації. Якщо на звичайному уроці учень проявляє активність переважно в тих формах роботи, які йому подобаються або даються легко, то в груповій роботі він мусить виконати все спектер завдань, напрацьовуючи різні ЗУН, але, знов таки, в сприятливому для психіки дитини середовищі. Цю умову важко переоцінити для подальшого розвитку особистості.
3. Робота в групі розвиває моральні якості учня, виховуючи відповідальність не тільки за свою роботу, а й за роботу всієї групи; чесність при оцінюванні своїх однокласників. При цюму він мимоволі створює алгоритм відповіді, виділяє головне.
4. Групова робота – чудовий «заощаджувач часу». Це стосується не тільки накопичених оцінок. Використовуючи її, можна працювати над цілим блоком матеріалу, зануритись у нього, удосконалити самостійну роботу з підручником, яка не тільки допомагає запам'ятовувати навчальний матеріал, а й вчить виділяти найважливішу інформацію, співвідносити її з картою тощо. Виховується самостійність, зникає невпевненість у своїх можливостях та острах нового, які іноді тривожать учня.
5. Під час групової роботи учень може вставати з місця, переходити до іншої парти та повертатись назад. Ніхто не забороняє при цьому енергійно посперечатись, доводячи свою думку. Групова форма роботи дає змогу учневі краще почуватися фізично, тим самим допомогаючи його розвитку. Групові методи навчання використовуються для вивчення нового матеріалу. На уроці оголошується нова тема, форма роботи. Кожній групі пропонується завдання з нового параграфа, як правило, невеличке за обсягом, два – три абзаци. Перші 10 хв. від початку роботи кожен учень за своїм підручником вивчає цей матеріал. Після цього групи збираються й проводять взаємоопитування. Перевірка роботи груп та виставлення оцінок має деякі особливості:
А - клас заохочується до уважного слухання відповідей, бо для всіх інших груп це новий матеріал;
Б - кожен учень повинен показати на карті всі географічні об'єкти, які називає;
В - учитель обов'язково коментує відповідь, досягаючи повного розуміння інформації всім класом;
Г - початок наступного уроку можна провести у вигляді бліц - опитування або географічного диктанту, що швидко виявить рівень знань та покаже, на що треба звернути увагу далі, закріплюючи вивчене. Таким чином, на одному уроці можна вивчити значний обсяг матеріалу, а на наступному – провести його закріплення та практичне відпрацювання.
Групова робота, спрямована на розв'зання проблемних завдань, може проводитись в ігровій формі: експедиція, подорож, пошук скарбів, врятування планети, захист проєкту тощо.
На початку роботи групу учнів попереджають, що вони повинні висунути одного з них для звітування коло дошки. Діти безпомилково обирають найздібнішого відповідача. При цьому корисно іноді не обирати, а призначати командира групи – не сильного учня. Він стане формальним лідером та вимушений буде активно працювати (і впевнитися, що це цікаво, почесно і не так вже й складно), а інші члени групи вимушені прийняти його керівництво ( у цей час вони можуть роздивитись, що в нього теж є щось гарне, розумне, надійне і т. п.). Це сприяє покращенню психологічної атмосфери в класі.
Для проведення групової роботи з перевірки вивченого (домашнього завдання чи вивченого на уроці), необхідно заздалегідь підготувати картки із завданнями й розбити клас на групи по 4-6 учнів. Кожна група збирається біля однієї з парт (парти при цьому переставляти немає ніякої потреби - учні із задоволенням працюють стоячи). Наприклад, перша група дістає завдання: « Розкажіть про висотну поясність Українських Карпат». На роботу відводиться 10 хв.. Учні групи мають право виділити 1 -2 хв. на повторення, після цього кожен учень по черзі відповідає на запитання членам своєї групи. У результаті – 3 рази почута й один раз переказана інформація! Рівень засвоєння її дуже високий. Водночас у свідомості учнів виникає пріоритет розуму й знань, вудчуття самоповаги та впевненості у своїх силах, бо працюють і сильні, і найслабші учні, останні тягнуться за першими і можуть наздогнати, допомагає чотирикратне повторення.
За 10 хв. кожен учень повинен відповісти сам і вислухати інших членів групи та отримати колективно виставлену оцінку. При цьому, діти не гірше вчителя, якому завжди бракує на це часу, коментують однокласникам виставлені оцінки, спонукаючи їх вдосконалювати усну відповідь. Оцінки груп записують на окремих аркушах, які передають вчителю. Починається етап перевірки групової роботи. Учнів заздалегідь ознайомлють з особливостями перевірки:
1 - якщо в групі виставлено комусь 1 – 3 бали, значить він не старанно попрацював, не відповідав, а тільки слухав, а група дозволила йому це. Таку групу треба повернути, щоб допрацювати, допомогти учневі опанувати матеріал, ще раз потренувати його в переказі;
2 - якщо група виставила учневі оцінку 10, а він відповідає на 8, то всій групі знижується оцінка на 2 бали за несправедливе оцінювання;
3 - якщо учень відповідає на 10, а група виставила йому 8 балів, то можна прокоментувати оцінку і виставити 10 балів, а іншим членам групи залишити ті оцінки, які вони заробили;
4 - такі правила чинні практично для всіх видів групової роботи, тому на уроці на інструктаж відводиться мало часу. Перевіряючи результати роботи груп, вчитель викликає одного учня з групи для відповіді на поставлене запитання та оцінює й коментує його відповідь. Іноді корисно доручити коментар учням. Звертаючи увагу на недоліки товаришів, учні вчаться реально оцінювати себе. За існуючою домовленості виставляються оцінки всій групі. Учні, які не відповідають, можуть виконувати завдання за контурною картою, вправи на повторення, розв'язання задач. Коли групова робота закріплює пояснення вчителем нового матеріалу, доцільно дати завдання, записати тези відповідей (одне найголовніше рішення з кожної відповіді), перевірити однокласника за підручником та оцінити його, намалювати схему, малюнок, що ілюструє відповідь. Таким чином, за урок можна не тільки вивчити новий матеріал, а й оцінити навчальні зусилля кожного. Для дитини завжди важлива оцінка своїх зусиль, тому цей вид роботи викликає активність школярів. Важливим питанням є вибір критеріїв формування груп.
В анкеті потрібно запропонувати такі варіанти:
а) демократична, за бажанням самих учнів;
б) за принципом диференціації;
в) рівноцінні групи за рівнем підготовки учнів.
Правильний вибір критеріїв впливає на якість груп. Наш досвід свідчить, що створювати грути за принципом демократичності, особливо в 5 – 6 класах, недоречно. В таких групах учні не досягнуть поставленої навчальної мети . Групи, створені за принципом диференціації, на мій погляд, не мають наукового росту, оскільки кожна група залишається на своєму рівні розвитку. Сильні школярі швидше виконують завдання і нудяться на уроці. Хоча для учнів гімназії, де навчаються учні з майже однаковим рівнем, цей принцип доцільний. Оптимальним критерієм поділу учнів на рівноцінні групи є рівень підготовки школярів з географії. Такі групи повинні бути змішаними і тоді через взаємодопомогу задіють у роботу тих учнів, які мають низький темп працездатності й рівень здібностей. Такий поділ сприяє інтенсифікації розумової діяльності школярів, розвитку наполегливості в праці, впевненості у своїх силах, відповідальності перед колективом. Систематичне використання групової діяльності школярів дає змогу вивільнити години для поглиблення, систематизації і узагальнення знань. Впровадження групової навчальної діяльності школярів у процес проведення нестандартних занять забезпечує не лише освітні, а й виховні, розивальні цілі процесу навчання, що не менш важливо для формування гармонійної, творчої особистості. Використовуючи нестандартні уроки, вчитель може поділити навчальний матеріал теми на частини. Кількість частин визначає кількість груп. Крім того, ровивається проблемна економія часу за рахунок випереджаючих завдань та роботи консультантів у групах.
Отже, групова діяльність школярів на нестандартних уроках підвищує ефективність навчального процесу. Тут створюються умови за якими учень краще розвиває свою творчу індивідуальність, тому що стає субєктом навчання. Групова діяльність на нестандартних уроках з географії спрямовує увагу на особистість і визначає ефективність уроку не лише гарними відповідями окремих учнів, а й глибокими заннями всіх учнів.
Тож групова робота може бути ще й «вихователем» учнів, повністю відповідаючи сучасним потребам навчання та розвитку особистості дитини.
5. Результативність групової форми роботи.
Застосування групової форми роботи дає змогу активізувати навчально-виховний процес самостійної пізнавальної діяльності. Під час виконання творчих завдань виробляється творча думка, коли учні працюють у динамічних групах. Така форма роботи заохочує учнів до взаємного спілкування один з одним як з джерелом інформації. Стосунки між учителем та учнем набувають характеру співпраці, оскільки педагог безпосередньо втручається в роботу групи тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і вони самі звертаються по допомогу до вчителя. Групова, навчальна діяльність, на відміну від фронтальної та індивідуальної, не ізолює учнів один від одного, а навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.
Отже, групова форма навчальної діяльності має кілька значних переваг:
1) за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший; ( наприклад в 7 класі тема: «Природні зони Африки», охоплюють параграф 16-18. Використовуючи роботу в групах можна розглянути тему за один урок, а зєкономлений час залишити на повторення);
2) висока результативність у засвоєнні знань і формування вмінь (Більшість учнів дану тему засвоїли на високому та достатньому рівні, діти використовують різні джерела інформації);
3) формуються вміння співпраці (Сильніші учні допомагають слабшим, а ті в свою чергу намагаються не відставати від однокласників. Наприклад діти, у яких навчальні досягнення формуються на середньому рівні: Матвеєв В., Мельниченко В., Лобинцева Н., висвітлюють свої питання, приймають участь у обговоренні);
4) формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми (Учні ставляться з повагою один до одного, вислуховують своїх однокласників);
5) розвивається навчальна діяльність.
Групова форма навчальної діяльності має свої недоліки:
1) учні не вміють співпрацювати в групі;
2) в дітей не розвинені навички соціальної взаємодії;
3) учні не мають уявлення про важливі соціальні вміння, як уміння правильно оцінювати відчуття інших людей або обговорювати з ними спільну роботу.
Над вирішенням саме цих питань я маю зосередити свою подальшу роботу.
Мотиваційна діяльність стимулює учнів до активної пізнавальної діяльності об’єктивно вимагає розуміння мети і завдань уроку. Крім того, це має велике значення для організації самоконтролю і самооцінки, оскільки учні можуть порівнювати як кінцевий результат своєї діяльності, так і проміжний, з тими, яких необхідно досягти. Але цього замало. Щоб учні активно включилися в роботу, їм необхідно усвідомити заради чого вони будуть вчитися – мотив своєї діяльності.
У середніх і старших класах шляхом мотивації є перетворення мети у мотив діяльності учня.
При цьому створюються умови для розуміння змісту теми уроку, усвідомлення вагомості і послідовності шляхів її вивчення, спонукання до зацікавленості предметним змістом і діяльністю його засвоєння.
Серед них:
1) включення дітей у визначення і формулювання теми уроку;
2) всебічний показ учителем вагомості теми уроку в курсі географії і для учнів особисто;
3) обговорення запропонованого плану вчителем, самостійне складання його учнями (за аналогією);
4) залучення учнів до визначення способів діяльності, які необхідні для досягнення проміжних та кінцевого результатів.
Переконана, що саме завдяки груповій форма мотивація навчання можна використовувати для виховати творчого учня, бо «те що я чув, я забув; те що я бачу, я пам'ятаю; те що я роблю, я розумію;»,- говорив великий китайський філософ Конфуцій.

6. Бібліографія
1. Житник Б.О. Методичний порадник. Форми і методи навчання. – Х.: Вид. група «Основа», 2005

2.Колеченко А.К. Энциклопедия педагогических технологий: пособие для преподавателей.- СПб.: КАРО, 2004

3.Андрєєва В.М., Шматько О. Є. Уроки географії в сучасних технологіях.- Х.: Вид. група «Основа», 2006

4. Савустьяненко Т.Л. Діяльнісний підхід. – Х.: Вид. група «Основа», 2008

5. Дербеньова А.Г. Усе про мотивацію. – Х.: Вид. група «Основа», 2012

6. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб., 2002

7. Гін А. Прийоми педагогічної техніки. Луганськ 2007

8. Андрєєва В.М., Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. – Х.: Вид. група «Основа», 2012