Екологічна освіта та культура учня в умовах сталого розвитку

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА ТА КУЛЬТУРА УЧНЯ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Основною вимогою існування наступних поколінь є збереження природного середовища та усвідомлення цієї необхідності. Гармонізація взаємовідносин суспільства і природи відбувається на всіх просторових рівнях від глобального (загально світового) до локального (окремої людини). Саме на локальному рівні відбувається формування екологічно освіченої особистості. Без екологічних знань неможливі ні розуміння процесів що відбуваються в системі «природа-суспільство», ні відповідна (природозахисна) поведінка людини. Екологічна освіта є необхідною складовою сталого екологічно безпечного розвитку суспільства. Екологічна освіта має на меті формування екологічної свідомості, вона робить внесок у розвиток уявлення про порушення екологічної рівноваги.
Дуже вагомий внесок у розвиток екологічної освіти був зроблений у березні 2005 р. Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) представила свою регіональну Стратегію освіти в інтересах сталого розвитку. Суть стратегії полягає в тому, щоб перейти від простої передачі знань і навичок, необхідних для існування в сучасному суспільстві, діяти і жити в швидко мінливих умовах, брати участь у плануванні соціального розвитку, вчитися передбачувати наслідки вжитих дій, в тому числі і можливі наслідки у сфері стійкості природних екосистем. Стратегія покликана стати практичним документом для сприяння процесу сталого розвитку за допомогою освіти[6].
Вирішити екологічні проблеми неможливо зусиллями одних лише фахівців — екологів, управлінців, юристів, інженерів, законодавців — або ж владними інститутами суспільства. Для ефективного досягнення мети — підвищення екологічної безпеки — необхідна активна участь всіх людей незалежно від їх соціального чи культурного статусу.
Нагальною потребою сьогодні є:
  • • навчитися економити будь-які природні ресурси незалежно від того, дефіцитні вони чи ні;
  • • заздалегідь розраховувати всі можливі наслідки своєї діяльності;
  • • змінити гігантоманію на парадигму мініатюризації — пошуку технологій, які зводять до мінімуму енергетичні та матеріальні витрати;
  • • звикнути платити за те, що тобі особисто вже зовсім не потрібно, наприклад, за утилізацію відходів;
  • • повною мірою відчувати особисту відповідальність за будь-які порушення правил раціонального природокористування[5].
Це може бути досягнуто головним чином за допомогою екологічної освіти. Екологічна освіта дозволяє людям зрозуміти, що світ, в якому вони живуть, значно складніший їх поверхневого сприйняття, що очевидні для них судження зовсім не безумовні. Екологічна освіта покликана пояснити людям їх права та можливості, навчити правильно діяти для захисту довгострокових інтересів суспільства і стабільності природи, виступати законним опонентом тих сил, для яких екологічна безпека з економічних причин не є пріоритетною метою.
Методологічною основою екологічної освіти слід вважати такі положення:
  1. * Світ матеріальний являє собою складну систему зв'язків і взаємовідносин, тобто зміни його елементів взаємозумовлені.
  2. * Захист природи являє собою застосування закону відносин і взаємних дій, що існують у матеріальному світі.
  3. * Людина і суспільство - наслідок еволюції живої природи (суспільство і природа становлять неподільне суперечливе ціле).
  4. * Зміни в біосфері, що шкідливі для людини і суспільства, зумовлені відсутністю або недостатністю заходів у регулюванні взаємодії суспільства і природи.[1]
Екологічна освіта спонукає до критичного мислення, креативних рішень, залучають школярів до спостереження, вимірювання, класифікації, експериментування, що допомагають в обговоренні, виведенні, прогнозуванні та інтерпретації даних про екологічні проблеми.
Головною умовою екологічної освіти є послідовність та безперервність. Екологічна освіти та виховання здійснюється на всіх етапах навчання дитини, на кожному з них ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з урахуванням вікових особливостей школярів.
Ще в дошкільному віці треба закласти основи шанобливого ставлення до природи. Важливо, щоб дитина не тільки навчився помічати навколо себе різноманітність живого, але і вчасно став дбайливо до нього ставитися.
У шкільний період розвитку особистості все більшу роль відіграє безпосередньо знання. На уроках природознавства, географії, біології діти не тільки дізнаються про природні процеси, різних країнах, тваринах і рослинах, але і отримують перші відомості про крихкості навколишнього природи. В останні десятиліття у програми викладання ряду шкільних дисциплін були цілеспрямовано введені теми, що мають безпосереднє відношення до екологічної освіти.
Як уже зазначалося екологічна освіта сьогодні є не лише обов’язковою, а ще й необхідною складовою концепції сталого розвитку суспільства. Бо саме завдяки змісту, формам і методам екологічної освіти здійснюється формування відповідної моделі поведінки, норм і принципів дій в системі «природа - суспільство».</big>
Використані джерела'

1. Екологічна освіта в Україні: психолого - педагогічні основи формування екологічних знань"Український науковий журнал "Освіта регіону"№1, 2011, С. 257-272.

2. Концепція екологічної освіти та виховання в ліцеї [Електронний ресурс]: // Режим доступу http://liceum-mila.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=49&Itemid=58

3. Концепція екологічної освіти України. Рішення Колегії МОН України № 13/6-19 від 20.12.01

4. Концепція сталого розвитку України. – Україна: проблеми сталого розвитку. /наукова доповідь/ – Київ: РВПС України НАН України, 1997. – 149 с.

5. Марфенин Н.Н. Устойчивое развитие человечества: Учебник. М.: Изд-во МГУ, 2006.

6. Освіта в інтересах сталого розвитку в Україні [Електронний ресурс]: // Режим доступу http://ecoosvita.org.ua/