Конспект уроку з української літератури в 10 класі з теми «Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля»

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск
Конспект уроку з української літератури в 10 класі з теми «Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». Психологічна переконливість і трагікомічне звучання образу Мартина Борулі. Значення творчості І.Тобілевича.
Автор розробки: Грибінюк Ганна Петрівна, вчитель української мови та літератури
Навчальний заклад: Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 32
Клас: 10
Тип уроку: урок формування знань, умінь та навичок
Форма проведення уроку: урок-дослідження з елеменами дискусії
Мета уроку: на основі аналізу комедії Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» дослідити актуальність звучання проблематики твору; розвивати навички аналізу літературного героя, розуміння причин особистої драми; розкрити значення творчості І.Тобілевича; виховувати повагу до людських чеснот, намагання реально оцінювати себе і власну поведінку.
Міжпредметні зв’язки, мистецький контекст: зарубіжна література, мистецтво: екранізація вистави «Мартин Боруля», режисер Г.Юра. Київска кіностудія, 1953р., режисер О.Швачко; комедія Ж.Б.Мольєра «Міщанин-шляхтич».
      :-презентація до уроку https://drive.google.com/file/d/0Bzj3rgT8OE7Yb1dKeV9JT0ZpTE0/view?usp=sharing
      :-екранізація вистави «Мартин Боруля» https://youtu.be/rdNxd48uXqU
      :-пісня про Україну https://www.youtube.com/watch?v=576v3EMLZF4
      :- сайт Грибінюк Г.П. "Сонцецвіт" http://annagribinjuk.wixsite.com/annagribiniuk
Епіграф уроку: Не можуть бути всі панами, мусять бути й люди
ПЕРЕБІГ УРОКУ:
І.Етап організації. Психологічне налаштування .
ІІ. Етап орієнтації

Скористувавшись планом, виокреміть завдання, які залишилося вирішити.

ІІІ. Етап покладання мети (слайд 3)

Учні формують мету уроку - Які ваші очікування від уроку?

ІV. Етап проектування.

Слово вчителя. Творчість митця залишається в історії літератури і пам’яті нащадків лише тоді, коли в ній порушено загальнолюдські проблеми, які так і не вирішили за довгий період часу.

А який сенс набуває слово «щастя» у п’єсі «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого? Поміркуймо, чи життєва позиція кожного з нас творить стан усього супільства? Спробуємо провести дослідження і дати відповіді на ці питання (слайд4)

V. Етап організації і виконання плану діяльності.
1. Актуалізація знань. Бліц-опитування
1) Завдання на встановлення відповідності (логічні пари) за п'єсою «Мартин Боруля» (слайд 5)
2) Закінчіть речення (слайд 6)

- Бібліографічний факт, який драматург підніс до широкого узагальнення – це те, що……. (батько письменника, як і герой п’єси, не добився дворянських прав, бо в частині родових документів стояло прізвище не Тобілевич, а Тобулевич). - Який ще історичний факт спонукав до необхідності підтвердити документально свою належність до дворянського стану? (31 грудня 1931р. в Російській імперії вийшов указ, згідно з яким усі шляхтичі-чиншовики повинні були підтвердити документально свою належність до дворянського стану. Мешканці села, які не могли довести свого дворянства, порівнювались до селян, а мешканці міста – міщан). 3) Спираючись на знання про основні риси драми як літературного роду, охарактеризуйте п'єсу «Мартин Боруля» (слайд 7)

- За жанром п'єса «Мартин Боруля» - це ……..(трагікомедія, оскільки в ній наявний момент катарсису (усвідомлення своїх помилок – Арістотель говорив про «очищення своєї душі»), але автор визначив жанр по іншому – комедія в 5 діях).
- Образ М.Борулі за змістом і композиційно ….. (є центральним у трагікомедії. Протягом усієї п'єси герой перебуває на сцені.
- Конфлікт комедії побудовано…..на прагненні Мартина Борулі підтвердити своє дворянство.
-Композиція твору відповідає характеру конфлікту між ……(Мартином Борулею і його оточенням. Розташування дійових осіб подано відповідно до того, як вони ставляться до прагнень героя);
-у І акті простежуються такі композиційні елементи…… (експозиція і зав’язка, суть основних подій, глядач спостерігає: чи пощастить головному героєві).
- Дія розивається……(дуже стрімко, викликає у глядача сильні емоції).
4) Відтворення ланцюжка подій (композиційні елементи) драми «Мартин Боруля» у їхній послідовності (слайд 8).
2. Тестова перевірка знань за п'єсою «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого (слайд 9)

.

VІ. Звіт груп про проведену роботу.
1. Група «Літературні критики» поставили перед собою завдання (слайд 10):
1) дослідити текст п'єси, щоб з’ясувати: що керує Мартином Борулею у його прагненні довести своє дворянство;
- Мартин Боруля вважає, що «я - не бидло і син мій – не теля….» , а дворянський титул йому дозволить «Ох, діти – діти! Як би ви знали, як то хочеться бачить вас хорошими людьми, щоб ви не черствий хліб їли…», «…краще білий хліб, ніж чорний….»
2) проаналізувати, як ставляться до цього оточуючі (слайд 11);

Близьке оточення Мартина Борулі (дружина Палажка, дочка Марися, наймит Омелько, чиншовик Гервасій Гуляницький, йогосин Микола, інші чиншовики) є носіями поглядів автора.

- Марися - найбільш стійка до змін, бо має міцну моральну основу, вона намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого. Справді, Мартин Боруля виховував своїх дітей у дусі здорової народної моралі, про що свідчать Марисині слова: «Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє «Жили ж ми перше без дворянства і всі були щасливі!.......»
- Повною протилежністю Марисі виступає її брат Степан: він прагне добутися чиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю — себто так, як у чиновницькому колі було заведено. І батько навчає, як вижити в цій прогнилій системі: «Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять… трись, трись меж людьми — і з тебе будуть люде!»
- Палажка - дружина Мартина Борулі. Не завжди розуміє свого чоловіка, навіть спочатку заперечувала одруження Марисі та Націєвського, адже дочка любить Миколу. Але потім погодилась, може, Марися й справді буде щаслива за паном. А потрібно було настояти на своєму, не було б такого сорому, як із «благородним» женихом. Це добре, що Гервасій Гуляницький порядна людина.
- Гервасій Гуляницький намагається вплинути на Мартина «Я тебе, Мартине не пізнаю…….», «Ти осліп від дворянства!……», «Нам дворянство личить, як корові сідло!», «Горе с тими дворянами…».

І наприкінці п'єси саме він радить Степану покинути думку стати чиновником і не потуряти батькові стати дворянином «Послухай мене, Степане………» «Покинь, сину, берись за прадідівське ремесло….», «…тільки не потурай батькові, не шукай дворянства, усе буде гаразд». А Мартину Борулі – спалити бумаги «спали всі бумаги, щоб і не свербіло, бо ти слабий на дворянство і умреш від цієї хвороби».

Один із найколоритніших образів п’єси - Омелько. За його простакуватістю ховається глибока народна мудрість, мрійливість, гумористично-філософське ставлення до мирської «суєти» і водночас життєвий практицизм.
-Мартин і Омелько представляють два абсолютно протилежні світи: перший - дисгармонійний світ сучасної індустріальної цивілізації (на стадії його становлення) з хворобливими амбіціями, пристосуванством, нещирістю, пихатістю, хибними цінностями, метушливістю, трагікомічними стресами тощо; другий - гармонійний світ традиційної української сільської цивілізації з простим, природним устроєм життя, сердечністю, пошаною до традицій, до праці, з веселою й ліричною вдачею.
Їм протиставляється нечисленна група, які уособлюють, або підтримують прагнення Мартина Борулі – це регістратор Націєвський, повірений Трандалєв, син Мартина Борулі – Степан, який у кінці відмовився від бажання стати чиновником.
3) скласти характеристику головного героя (слайд 12);
4) охарактеризувати засоби творення комічного у п'єсі (слайд 13).
Один із основних прийомів, використаних автором, - прийом невідповідності. (В основі цього прийому — невідповідність між змістом і формою, зовнішнім виявом переживання і його суттю. За допомогою цього створюється прекрасний комічний ефект. Так, Мартин Боруля, прагнучи дворянського звання, намагається завести вдома дворянські порядки. Він посилає свою жінку Палажку до Сидоровички, щоб розпитала у тієї, як роблять «кофій» і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч. Також Мартин забороняє дочці прати білизну, приносить від хрещеної матері кросна і примушує Марисю, щоб та вчилася вишивати, як благородна панночка).
Прийом «сміх крізь сльози». (Цей прийом допомагає краще розкрити саме ті негативні риси характеру людей, які має висміювати комедія. Наприклад, Боруля, який намагається «привити» дворянські манери-дружині й дочці, сам теж страждає від того, що йому важко бути «дворянином». Він зізнається: «Не можу уранці довго спать — боки болять, а треба привчаться! Воно якось так зовсім другу пиху тобі дає». І дворянства він не одержує лише з однієї комічної причини: в одному з документів хтось із чиновників неправильно написав прізвище Борулі — Беруля. «Сміх крізь сльози» допомагає нам дійти певних висновків із п’єс. Дійсно смішно, коли людина, яка все життя працювала на землі, намагається жити по-аристократичному, як Мартин Боруля).
Засіб сатиричного загострення. (Змальовуючи спроби Борулі запровади ти в домі дворянські порядки, автор вдається до засобу сатиричного загострення образу. Персонаж дійсно виглядає смішним у своїх спробах кардинально змінити своє життя і життя родини. Можливо, якби він тверезо оцінив ситуацію і залишався собою, то не зазнав би невдач, про які дізнаємося у фіналі трагікомедії: Красовський виграє суд, Степан втрачає роботу, Націєвський тікає від Марисі).
Використання можливостей мови. (Карпенко-Карий майстерно використовує можливості мови. За допомогою специфічної термінології, характерної для стилю офіційних указів, письменник індивідуалізує мову чиновника Націєвського і досягає сатиричного її звучання. Замість того, щоб сказати Марисі «поцілуємося», Націєвський говорить їй: «А тепер заключим наш разговор поцілуєм». Мартин Боруля, щоб підкреслити своє шляхетство, часто вживає замість слів «то інша річ» — «то інша жеч».)
Цікавою є і мова Мартина Борулі. Герой часто вживає полонізми (запозичення з польської мови), русизми (жеч, уродзоний, папінька, мамінька….), щоб підкреслити свою належність до польської шляхти і рівність з дворянством.
Ще ми звернули увагу на такий факт - як засіб гумору автор використовує народні розмовно-побутові фразеологізми, що виступають неодмінним компонентом діалогів героїв п’єси (вигуки-побажання, вигуки-лайки).

Напр.: [Мартин:] Що ж мені тепер з тобою робить? Га? Що? ... Бодай ти галушки не проковтнув, щоб ти вареником подавився, кажи, шкуру з тебе здерти?; [Мартин:] Чого ж ти біг, бодай ти луснув; [Мартин:] Бери, бодай тебе за пупа взяло ... ; [Мартин:] А щоб ти подавився! А щоб ти утопився! Дворянські бумаги на цигарки?! Щастя твоє, що я слабий!».

Отже, мотивація поведінки Борулі на поверхні., її Мартин не приховує: захист людської гідності як своєї, так і своїх дітей, прагнення оберегти їх від тяжкої («чорної») селянської праці, від «давньої залежності і бідності», Боруля марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!». І сам він затято відстоює свою гідність: намагається будь-що домогтися покарання для свого кривдника дворянина Красовського.
Сповнені іронії, а іноді й сарказму сцени, у яких Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним способом життя селянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю.
Сам І. Карпенко-Карий блискуче грав роль Мартина Борулі в «театрі корифеїв». Завдяки добродушному народному гуморові, упізнаваності, психологічній переконливості образів, гострій злободенності проблематики п’єса ось уже понад сто років з успіхом іде на сценах вітчизняних театрів.

.
Слово вчителя
Ж.Б.Мольєр називав «театр - дзеркалом суспільства», а І. Карпенко-Карий говорив, що «сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене». Компаративний аналіз цих творів здійснювала група «Літературознавців». Їм слово.

2. Група «Літературознавці» вирішувала завдання (слайд 14)
- дослідити «Спільне та відмінне у комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» та у трагікомедії « Мартин Боруля» (слайд 15-22)
- спростувати чи підтвердити твердження «Дворянство – це міф про краще життя?» (слайд 23)
Через увесь твір проведено лінію: гідність людини визначає не привілейований соціальний статус, а чесна праця, простота, щирість у стосунках із людьми.

Ми можемо зробити висновок, що образи головних героїв обох п’єс дуже схожі між собою тим, що прагнули лише до задоволення власних потреб і амбіцій.

Спорідненість творів обмежується лише схожістю тематики. Відмінність – поетика реалізму і класицизму, різний характер комізму, яскрава національна своєрідність.

У комедії «Міщанин-шляхтич» реалізована важлива настанова класицизму – «не будьте такими, як оцей Журден». У Карпенка-Карого середовище більш реальне, персонажі показані в більш складних стосунках. Основна ідея комедії полягає в тому, що не аристократичне походження, а особисті якості людини визначають її роль і місце в суспільстві. .
Слово вчителя

- Секрет довголіття цих п’єс не лише в неперевершених комічних епізодах, а в тому, що драматурги порушили одну з вічних людських проблем - підміну особистісних етичних цінностей (чесність, порядність, працьовитість, кохання) становою приналежністю (повагою за чином). -Чи завжди щастя вміщується в поняття: чин та матеріальний достаток?

3. Група «Мистецтвознавці» (слайд 24)
1. Ми дійшли висновку, що Боруля зазнав приниження, прагнув зберегти свою гідність і забезпечити гідне життя дітям відповідно до власних уявлень, які виявилися хибними, бо йшли «проти природи» й проти волі його ж дітей, навіть морально калічили їх, як, наприклад, Степана.

Прозріння героя настає раптово і несподівано. Впевненість у тому, що мета досягнута, була помилковою. Радість змінюється відчаєм (або навпаки). Герой розуміє свою помилку, як розуміє й те, що у всьому винен сам. «Я вже й сам не знаю, хто я: чи Боруля, чи Беруля… Жаль живий бере за серце.»

2. Перегляд фрагменту з відеовистави «Мартин Боруля», режисер Г.Юра. Київска кіностудія, 1953р., режисер О.Швачко (слайд 25)

Запитання до учнів: Чи вдалося Г.Юрі передати внутрішній стан героя?

3. Ми провести опитування в школі серед старшокласників, вчителів та своїх рідних і запропонували їм дати відповідь на питання «Чи життєва позиція кожного з нас творить стан усього суспільства?» (слайд 26)

Нам цікаво почути вашу думку з цього приводу. (Учні висловлюють свою думку)

- Результати соціального опитування показали, що респонденти розуміють важливість активної життєвої позиції, вважають, що кожен з нас відповідальний не лише перед собою, своєю сім'єю, а також своєю країною, суспільством (слайд 27)
- Коли перед людиною постає питання про її місце в суспільстві, соціальний статус, вона неодмінно захоче для себе й своїх нащадків достойного життя. Але яким шляхом вона піде, залежить від її виховання, освіти, ототожнення себе як громадянина, як людини. Наскільки насиченим є її духовне життя, морально-етичні орієнтири, настільки й шляхи реалізації проблеми будуть вирішені (слайд 28)
- (слайд 29- відео)
- Пам’ятаймо, що ми гідна нація з багатою історією і культурою, співучою мовою, мальовничими краєвидами. Тому ми любимо цю землю, вболіваємо за її майбутнє. Ми – творці того краю, де будуть жити наші нащадки.
4. Значення творчості Івана Карпенка-Карого.

.
Слово вчителя
Іван Карпенко-Карий займає значуще місце в українській класичній драматургії і в історії українського театру ІІ половини ХІХ - початку ХХ ст. «Чим він був для України, для розвитку її цивільного і духовного життя, - писав Франко в 1907 р. , - це відчуває кожен, хто хоч бачив на сцені, хоч тільки читав його твори; це розуміє кожен, хто знає, що він був одним з батьків сучасного українського театру, відомим артистом і при тому великим драматургом, якому рівного не має наша література».

- Чи погоджуєтися ви з цим твердженням? Відповідь обгрунтуйте.
5. Узагальнення «Яке значення має творчість Івана Карпенка-Карого в розвитку і стоновленні української драми» (слайд 30)


VІІ. Етап підсумковий.

Слово вчителя (слайд 31 -32)
Іван Карпенко-Карий написав вісімнадцять оригінальних п'єс, кожна стала своєрідною вершиною драматургії. Драматург був вірним сподвижником театральної справи. Митець жив і працював заради розвитку українського театру, збагативши українську драматургію соціально-психологічною та історичною драмою, соціальною комедією. Драматург був культурним діячем, борцем за відродження свого народу. У своїх творах митець не лише викривав і таврував, а й усовіщав, просвіщав і виховував, закликав до доброчинності у взаєминах людей, до життя осмисленого і корисного. І. Карпенко-Карий - драматург-новатор свого часу, з психологічною мотивацією дій і вчинків своїх героїв, з наскрізною ідеєю свободи особи. Твори драматурга багатьма своїми елементами входять в ідейно-естетичний контекст нової європейської драми. «Театр карає тисячі пороків, що залишаються судом без покарання, і рекомендує тисячі чеснот, про які умовчує закон. Театр витягає обман і неправда з їхніх кривих лабіринтів і показує денному світлу їхню жахливу зовнішність. Театр розгортає перед нами панораму людських страждань. Театр штучно вводить у сферу чужих нещасть і за миттєве страждання нагороджує нас сладостними слізьми й розкішним приростом мужності й досвіду» Фрідріх Шиллер, німецький поет і драматург



« Якби суть театру полягала лише в захоплюючому видовищі, можливо, і не варто було б вкладати в нього стільки сил. Але театр - це мистецтво відображати життя»
Костянтин Станіславський
- Чи виправдалися ваші очікування від уроку?

.

VІІ. Домашнє завдання (слайд 33)
1) Фанфік на одну із тем:
- придумати власну версію закінчення твору;
- написати лист героєві твору;
-описати особисту зустріч і розмову з персонажем твору;
- передати емоційний стан героя;
- змоделювати поведінку героя.
2) Виконати тестові завдання (с.66-67).
3)Випереджаючі завдання: підготувати інформацію-дослідження (презентацію) цікавих фактів із життя М.Старицького.

.

Список використаних джерел:
• Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень. Українська література/Укладачі: Жулинський М.Г. та ін. (зі змінами, затвердженими наказом МОН від 14.07.2016 № 826).
• Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник /Ред. Р.Т.Гром’як., упоряд.: Р.Т.Гром’як, І.В.Папуша. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТДПУ, 2002. — 331 с.

Додаток 1. Мультимедійна презентація до уроку ««Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». Психологічна переконливість і трагікомічне звучання образу Мартина Борулі»