Мотиваційний компонент, як засіб підвищення результативностінавчання на уроках иатематики в умовах реформування шкільної освіти

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Вступ

Національна доктрина ставить перед учителем завдання створити дитині умови для її максимального самовизначення і саморозвитку В Концепції загальної середньої освіти пріоритети у навчанні математики надаються формуванню в учнів уявлення про сутність математичних знань, ознайомлення їх з ідеями і методами математики, їх роллю у пізнанні і перетворенні дійсності, забезпеченню оволодіння системою математичних знань і вмінь, які мають передусім загальноосвітнє спрямування, а також необхідні для успішного вивчення інших освітніх галузь. Однією з найнеобхідніших умов виховання людини відкритого суспільства є розвиток її унікальності та індивідуальності. Реалізація цього неможлива без правильної мотивації навчання та розвитку інтересу до нього. Навчальний процес – це не тільки процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес виховання особистості кожного учня, розвитку його суспільно-соціальної й творчої активності. Навчальний процес є одним з видів діяльності учнів.

Актуальність та перспективність

Практика та досвід організації діяльності з учнями доводить, що в багатьох з них занижена мотивація навчання ( додаток № 1) Досягнення високих результатів відбувається тоді, коли забезпечується узгодженість між діяльністю вчителя і учня, тобто коли цілеспрямовані зусилля вчителя збігаються з власними зусиллями учня у навчанні. Оновлення змісту освіти, Державний стандарт загальної середньої освіти, галузь «Математика» та нові завдання які стоять перед вчителем – формування у школярів прийомів самостійного отримання знань і розвитку активної життєвої позиції роблять тему формування позитивної мотивації до навчання однією з центральних проблем сучасної школи Мотивація навчальної діяльності не тільки забезпечує високу ефективність цій діяльності, але й має моральний аспект: у кінцевому результаті вона виступає як реалізація потреби бути особистістю. Всупереч народному прислів’ю „ Можна привести коня до води, але не можна змусити його напитися”, учитель повинен не тільки привести учня до джерела знань, а й організувати роботу так, щоб учень захотів сам узяти ці знання. Учні в кожен момент навчальної діяльності перебувають під одночасним впливом цілого комплексу мотивів (домінантними, підпорядкованими, усвідомленими, чи неусвідомленими) Серед мотивів, що спонукають навчатися, психологічно найвагомішими є потяг до знань та інтерес до процесу їх набуття. ( додаток № 2) Традиційна українська школа розглядає кожну дитину не стільки як об’єкт, що потребує впливу, скільки як особистість, що інтенсивно розвивається в процесі навчальної діяльності. І щоб учень займав активну позицію в процесі цієї діяльності і в майбутньому став компетентною особистістю, він повинен мати потужні джерела мотивації до навчання. Теорія мотивації випливає з необхідності будувати педагогічний процес таким чином, щоб його методика орієнтувалася на якомога глибше проникнення у внутрішній світ дитини, мала на меті пробуджувати і розвивати в ній здібності й нахили. Тому основним у педагогічному мистецтві вчителя є вміння спонукати, а не примушувати

Науково – теоретичне обґрунтування проблеми

Мотивація відіграє важливу роль у навчально-творчій діяльності. Л.Виготський вважає, що «думка народжується не з іншої думки, а з мотивуючої сфери нашої свідомості», остання захоплює всі сфери: і інтереси, і потреби, і емоції, і афекти [2, 379]. Мотив – те, що «спонукає людину до діяльності та надає цій діяльності осмислення» [4, 83]. Мотив – «внутрішній чинник діяльності, усвідомлена бажана мета» [1, 30]. Сформувати в учня мотиваційну сферу – означає виробити в нього систему цінностей, виховати потребу в суспільно-корисній діяльності, в набутті нових знань та вмінь, розкрити особистісний смисл учіння, коли учень усвідомлює не тільки об’єктивне, а й суб’єктивне значення цього процесу, тобто він усвідомлює, як учіння допоможе йому визначити своє місце в житті суспільства і досягнути суспільно-корисних цілей [6, 67]. На думку І.Малафіїка, мотиви характеризують тенденції, спрямованість діяльності людини, її ставлення до тієї чи іншої справи, життєву значущість справи для неї. Від мотивів навчальної діяльності залежить, чим є для школяра сама навчальна діяльність, «що він засвоює, що бере з неї» [4, 84]. Науковець І.Малафіїк наголошує, що вирішальна роль у формуванні позитивного ставлення до навчання належить навчальному процесові, його змісту, методам, усій організації як індивідуальної, так і колективної навчальної діяльності учнів. Ми поділяємо такі думки автора та вважаємо, що саме від особистості вчителя (викладача), його професіоналізму, творчості та любові до дітей залежить успіх навчально-виховного процесу, а, отже, і вироблення в учнів стійкої та позитивної мотивації до навчання. Науковець Г. Бевз наголошує на важливості формування дієвих мотивів учіння при вивченні математики. В.Шадріков вважав, що задоволення від навчальної діяльності зростає по мірі ускладнення предмета, збільшення в ньому долі творчих компонентів, що дозволяють учневі проявляти особистісну ініціативу, реалізовувати багаж знань та вмінь.

Новизна та оригінальність

             Провідна педагогічна ідея досвіду полягає у комплексному застосуванні 
        традиційних та мультимедійних технологій, які забезпечують набуття учнями  не 
        тільки глибоких та міцних знань, а й вміння розвивати інтелектуальні, творчі 
        здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами 
        інформації. Цікаві форми та методи роботи підвищують пізнавальну активність   
       та сприяють підвищенню позитивної навчальної мотивації до вивчення    
      математики, а як наслідок підвищуються показники навченості учнів з предмету.
       В роботі висвітлені міжпредметні зв’язки, використання засобів інформаційних технологій з метою реалізації дидактичних принципів – наочності та доступності. Наведено приклади комп’ютерних ігор, які застосовуються в навчальних цілях, різнорівневі навчальні завдання з метою індивідуалізації. Також наведено  практичні методи стимулювання мотивації до навчання, формування математичної компетентності та інші форми роботи з учнями під час уроків математики для активізації пізнавальної діяльності.
    Компонентами математичної компетентності, як і будь якої іншої, є:

► мотиваційний – внутрішня мотивація, інтерес; ► змістовний – комплекс математичних знань, умінь та навичок; ► дійовий – навички навчальної праці (самостійність, самооцінка, самоконтроль). Природа компетентності така, що вона може проявлятися лише в органічній єдності з цінностями людини, тобто в умовах глибокої особистої зацікавленості в даному виді діяльності.  Формування мотиваційного компонента здійснюється через: ► забезпечення позитивного ставлення учнів до математичної діяльності; ► виховання пізнавального інтересу; ► пізнавальну самостійність та активність.  Формування змістового компоненту математичної компетентності здійснюється на основі індивідуально диференційованого підходу.  Формуючи дійовий компонент математичної компетентності, необхідно створити для учнів оптимальні умови для поступового переходу від дій під керівництвом учителя до самостійних, даючи їм змогу самим шукати шлях розв’язання пізнавальних та практичних завдань. Формуванню життєвих компетентностей (саморозвитку і самоосвіти) сприяє залучення учнів до: ► виконання творчих завдань, написання наукових робіт, участь в інтелектуальних змаганнях (турнірах, олімпіадах, конкурсах); ► відвідування факультативних занять; ► практикування диференційованих домашніх завдань та прийомів випереджувального навчання (розширення галузі знань предмета, просування до вищого рівня засвоєння знань з теми); ► формування загальнонавчальних умінь.

             Інтерес – це активна пізнавальна спрямованість, пов’язана з позитивно  
       емоційно забарвленим відношенням до вивчення предмета, з радістю пізнання, 
       подолання труднощів, з усвідомленням успіху, із самовираженням і утверджен-
       ням особистості, що розвивається. «Необхідно не розважати, а захоплювати
       математикою».
    Учні мають усвідомлювати, що матеріал, який вивчається на уроках математики, знадобиться їм не лише для розвитку їхньої загальної культури, але й безпосередньо у практичній діяльності. «Навіть той, хто не пов’язує своє майбутнє з математикою, повинен розуміти, що без знання даного матеріалу він не зможе отримати атестат зрілості і продовжити навчання у вищому навчальному закладі». Такий інтерес формується в учнів за допомогою втілення наступних форм робіт з учнями ( додаток № 3)
     Мотивація навчання математиці – це система пізнавальних мотивів, тобто сукупність, комплекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.
            Задоволення від навчальної діяльності зростає по мірі ускладнення предмета,  
     збільшення в ньому долі творчих компонентів, що дозволяють учневі проявляти 
     особистісну ініціативу, реалізовувати багаж знань та вмінь. По мірі зростання 
     навчальної майстерності учень починає бачити шляхи самовираження, самоактуа-
     лізації в діяльності. Завдяки застосуванню наступних методів стимулювання 
     мотивації значно підвищується пізнавальна діяльність учнів на уроках та підви-
     щується якість знань ( додаток № 4)
      На формування мотивів учіння впливає стиль педагогічної діяльності вчителя, різні стилі формують різні мотиви. Так авторитарний стиль формує «зовнішню» (екстринсивну) мотивацію учіння, мотив «уникнення невдач», затримує формування «внутрішньої» (інтрисивної) мотивації. Демократичний стиль педагога, навпаки, сприяє інтрисивній мотивації; а ліберальний стиль знижує мотивацію учіння і формує мотив «надії на успіх» [3, 264].
      Також на формування мотивації учіння позитивно впливає, застосований вчителем, метод мотивації. Метод мотивації – це такий спосіб навчання, за допомогою якого вчитель формує або активізує в учнів дієві мотиви учіння, переконує їх у тому, що все, що пояснюється, є корисним і навіть необхідним для учнів. [1, 30]. Під час викладу тієї чи іншої теми метод мотивації передбачає пояснення, для чого вона потрібна.

Також засобом формування мотивації учіння є використання інформаційних технологій. Адже саме завдяки останнім можна продемонструвати в наочний спосіб використання тих чи інших математичних знань на практиці, в практичній діяльності. Для формування позитивної мотивації та стійкого інтересу до вивчення предметів математичного циклу необхідна: 1. Реалізація зв’язку математики з життям, з іншими науками. Здійснювалось розв’язанням завдань з повсякденного життя (для прикладу, з теми «Розв’язування задач за допомогою відсотків» - задачі економічного спрямування); роз’яснення, де яким чином можна застосувати певне математичне знання, яке вивчається, до іншої галузі, науки ( додаток № 5) 2. Використання засобів інформаційних технологій з метою реалізації дидактичних принципів – наочності та доступності ( додаток № 6) 3. Комп’ютерні ігри навчального характеру з математики ( додаток № 7) 4. Створення різнорівневих навчальних завдань з метою індивідуалізації для того, щоб кожен учень отримував посильні завдання. Комплекс завдань для кожної групи учнів містив додаткові завдання, які ми назвали «на виріст» (завдання, на порядок складніші від рівня, на якому знаходиться учень на даному етапі) з метою розвитку окремих компонентів математичних здібностей, вміння застосовувати знання, вміння та навички в «незнайомих» ситуаціях, генерувати ідеї щодо розв’язання ( додаток № 8) 5. Використання різноманітних методів похвали та заохочення (оцінка як стимул, з досвіду роботи вчителем математики – позитивним стимулом є наклейки, цукерки та ін., які учень отримує після уроку за результатами своєї навчальної діяльності). 6. Демократичний стиль спілкування «учитель-учень».

Практична значущість досвіду

    Запропонований практичний навчальний матеріал,  трансформується цікаво, а 
      його подача здійснюється в незвичайній формі. Для активізації пізнавальної 
     діяльності та формування стійкої мотивації  використовуються нестандартні 
     прийоми та форми, методи навчання ( додатки 9,10). В досвіді здійснена вибірка   
     цікавих логічних математичних завдань, головоломок, розроблено презентації   
     тощо. Все це залучає учня в активну співпрацю з учителем на уроці, будить   
     допитливість і заохочує його  до перших самостійним відкриттям.  Цікаві завдання     
     сприяють формуванню  гнучкості розуму, звільненню мислення від шаблонів, вони   
     спонукають учнів до подальшої роботи, пошуку нових знань, роботи з іншими 
     джерелами інформації. 

Результативність. Можливість творчого наслідування досвіду.

       Застосовуючи міжпредметні зв’язки, засоби інформаційних технологій,  комп’ютерні  ігри, різнорівневі навчальні завдання з метою індивідуалізації. Та висвітлені в роботі практичні методи стимулювання мотивації до навчання, формування математичної компетентності та інші форми роботи з учнями під час уроків математики рівень навчальних досягнень учнів підвищився ( додаток № 11)
               Досвід роботи дозволяє розвивати й удосконалювати особисту практику  
    вчителів математики, підбирати оптимальний зміст завдань з позиції особистих 
    запитів учнів і норм навчальної програми, модернізує процес навчання на  
    сучасному етапі. Практична цінність дослідження полягає в тому, що матеріали 
    можуть використовуватися у викладанні курсу математика  іншими вчителями, а 
   практичні розробки допомагають полегшити підготовку до уроків.

Шановні колеги! У стінах школи виростають ті, хто буде створювати майбутнє і в наших руках зробити це майбутнє прекрасним Підраховано, що за час своєї професійної діяльності учитель дає, в середньому, більше 25 тисяч уроків. Ці уроки повинні бути добре підготовлені, повинні сприяти розвитку учнів, виховувати потребу і здатність до навчання упродовж всього життя.

    	Крім того, кожен урок  повинен в той же час приносити успіх учителю, доставляти йому почуття радості, задоволення своєю професією. 

Для вчителя кожен урок - це важка робота, яка потребує 45 хвилин концентрації уваги і великого напруження. Тому ми вам всім зичимо здоров’я, терпіння, здатності до постійного вдосконалення, професійного зростання.


Література: 1.Бевз Г.П. Методи навчання математики. – К.: Генеза, 2010. – 116 с. 2. Виготский Л.С. Избранные психологические исследования. – М.: АПН СССР, 1956. – 379 с. 3. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2003. – 512 с. 4. Малафіїк І.В. Дидактика. Навчальний посібник для студентів та вчителів. – Рівне: РДГУ, 2004. – 470 с. 5. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. – М., 1990. – 254 с. 6. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьтеризации обучения. – М.: Педагогика, 1988. – 192 с., 7. Метельский Н.В. Дидактика математики. – Минск: Изд-во БГУ им. В.И.Ленина, 1982. – 256 с. 8. Шадриков В.Д. Введение в психологию: мотивация поведения . – М.: Логос, 2001. – 136 с.