Мілн Алан Александер, англійський дитячий письменник

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Мілн Алан Александер (1882-1956), англійський дитячий письменник

Мілн Алан Александер

У 1882 році в сім'ї Джона Мілна, директора маленької приватної школи для хлопчиків, народився син. Реєстратор народження лондонського району Хемпстед зробив в книзі наступний запис: «Алан Александер Мілн (Alan Alexander Milne)».
Батько Алана був прекрасною людиною з чудовим почуттям гумору. У своїх спогадах Мілн назвав його «найкращим з людей, котрих я коли-небудь знав».
В одинадцять років Алана відправили до старовинної і знаменитої Вестмінстерської школи. Найбільші успіхи у Мілна були з фізкультури та математики. Після закінчення школи Алан навчався математиці в Трініті Колєдж у Кембрідже. Але він не став займатися математикою, а віддав перевагу літературі.
Будучи ще студентом, Алан почав писати статті в студентську газету «Grant». Зазвичай він їх писав разом зі своїм братом Кеннетом, та вони підписувалися АКМ.
Співпраця з гумористичним журналом «Панч» почалася в 1904 році. Мілн писав ессе, комедії, романи. Саме в журналі «Панч» на початку 1924 року були опубліковані його вірші, які склали книгу «Коли ми були маленькими».
Найбільш популярним віршем цієї збірки став «Королівський бутерброд». У нас відомий в перекладі Самуїла Маршака під назвою «Баллада о королевском бутерброде»:

Король —
Его величество
Просил ее величество,
Чтобы ее величество
Спросила у молочницы:
Нельзя ль доставить масла
На завтрак королю.

Перша публікація книги «Коли ми були маленькими» вийшла з присвятою сину Крістоферу, який народився в 1920 році.
Коли Крістоферу Робіну виповнився рік, йому подарували великого плюшевого ведмедика, якого згодом назвали Вінні-Пух на честь ведмедиці Вінніпег, яка жила в Лондонському зоопарку в 1920-х роках.
А потім хлопчику подарували віслюка Іа, поросятка П'ятачка. І виявилося, що татові Крістофера, дорослому письменнику Мілну, теж подобається грати з іграшками свого сина. Щоб Вінні Пух не сумував, Мілн купив ще дві іграшки. Так з'явились в дитячій Крістофера Робіна, а потім і в казці тигр на ім'я Тигра та Кенга з дитинчам Ру.
А ось Сови та Кролика не існувало в житті, їх тато Крістофера Робіна просто вигадав коли розповідав сину казки на ніч. В цих казках брали участь всі-всі іграшки та й сам Крістофер Робін. З'явилось і місце подій. Мілни купили Кочфордську ферму — великий сільський будинок з прилеглим лісом в 35 милях від Лондону.
Компанія до того часу вже склалася, кожен мав свій голос, характер та звички. А в дитячій, під час веселих ігор, складалося все більше і більше історій про Вінні та його друзів.
Коли, в грудні 1925 року, Мілна попросили написати розповідь для різдвяного номера популярної газети «Івнінг н'юз», він за порадою дружини записав одну з вечірніх казок, що вигадав для Крістофера Робіна. Це оповідання стало першою главою «Вінні-Пуха» (Winni the Pooh») — книги, що вперше була опублікована в серпні 1926 року та включала в себе десять оповідань про знаменитого ведмедика. Рівно через два роки вийшла в світ друга книга Мілна «Хатка на Пуховій галявині» («The House at the Pooh Corner») ще з десятьма оповіданнями.
Своїм успіхом у англійських читачів та величезною популярністю в багатьох країнах світу «Вінні-Пух» зобов'язаний прекрасному художнику та близькому другу Мілна Ернсту Шепарду. Він тільки змалював іграшки Крістофера такими, якими вони стали після своїх пригод. Та саме в цьому є їх особлива привабливість та чарівність.
А російською мовою Вінні-Пух заговорив за допомогою письменника та перекладача Бориса Заходера та мультиплікаційному фільму, озвученому неповторним голосом Євгена Леонова.

Хорошо живет на свете
Вини-Пух!
Оттого поет он эти
Песни вслух!
И неважно, чем он занят,
Если он толстеть не станет,
А ведь он толстеть не станет,
А на оборот,
По-ху-деет!

Хочеться разом з Вінні-Пухом співати його милі «Ворчалки, Пыхтелки, Кричалки, Шумелки....»:

Я Тучка, Тучка, Тучка,
А вовсе не медведь....

Коли була опублікована книга «Хатка на Пуховій галявині», Крістоферу Робіну виповнилося вісім років. І Мілн попрощався зі своїми літературними героями.
В Зачарованому Місці, «єдиному місці в Лісі, де можна було спокійно сісти і не підхоплюватися, щоб підшукати чогось кращого», Крістофер Робін прощається з Вінні-Пухом, прощається з дитинством.
«— Пуше, пообіцяй, що ти мене ніколи-ніколи не забудеш. Навіть тоді, коли мені буде сто років!
Пух трохи подумав:
— А скільки тоді буде мені?
— Дев'яносто дев'ять.
Вінні-Пух розуміюче кивнув головою:
— Обіцяю, — сказав він.
...І вони пішли.
Та хоч куди б вони прийшли і хоча б що їх спіткало по дорозі — там, у Зачарованому Місці, на вершині найвищого пагорба в Лісі, маленький хлопчик завжди-завжди гратиметься зі своїм плюшевим ведмедиком».