Організація соціально-педагогічного патронату в умовах діяльності дошкільного навчального закладу

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

«Організація соціально-педагогічного патронату в умовах діяльності дошкільного навчального закладу»

ЗМІСТ

Сім’я як гарант безпеки дитини.

Введення та здійснення в систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронату.

Соціально-педагогічний патронат сім’ї.

Особливості діяльності соціального педагога в дошкільному навчальному закладі.

Основні завдання соціально-педагогічного патронату.

Зміст і форми соціально-педагогічної роботи із різними типами cімей.

Напрями діяльності соціального педагога із сім’ями.

Особливості соціально-педагогічної діяльності з родинами.

Список використаних джерел.


Зневага до виховання є загибеллю людей, родин, держав і всього світу. Я.Коменський

Суспільство у своєму розвитку повністю залежить від виховання, навчання його поколінь, від рівня підготовки організатора й керівника навчально-виховного процесу - учителя, вихователя, викладача. "Учитель створює нації" - це древнє виречення справедливо в наші дні, як ніколи.

Основним джерелом знань про права дитини є документи, розроблені ООН. Важливу роль у становленні особистості відіграє період дошкілля. Саме цей період є сенситивним для формування первинного світогляду дитини, самосвідомості, розвитку соціальних властивостей тощо.

Сім'я - це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, котрі перебувають у шлюбі, їх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Сім'я завжди виступає моделлю конкретного історичного періоду розвитку суспільства, відображає його економічні, моральні й духовні суперечності. Останнім часом у сім'ях, особливо молодих, спостерігається багато розлучень. Збільшується кількість неповних сімей, діти у таких сім'ях не мають належного матеріального забезпечення. Крім того, виховання дитини одним з батьків, переважно матір'ю, негативно відбивається на формуванні особистості як хлопчика, так і дівчинки.

У зв’язку із змінами, що відбуваються в політичній, соціальній та економічній сферах, виникло ряд проблемних ситуацій в суспільстві серед яких особливого значення має проблема підростаючого покоління. Водночас з вимогами підвищення якості сімейного та шкільного виховання реально знизилися їхні можливості. Характерним для сучасної сім’ї є зниження рівня життя. Батьки сьогодні зайняті, в основному добуванням засобів для існування, що часто призводить до обмеженості спілкування батьків з дітьми. Вони не мають можливості нормально нагодувати, вдягнути дитину, не говорячи вже про витрати на культурне дозвілля. Крім того, зростання психологічної напруженості в суспільстві позначається на психологічному кліматі у сім’ї. Усе це призводить до прагматизму, внаслідок чого створюється своєрідний тип мислення, що позначається на формуванні ціннісних орієнтацій у дітей. Тобто батьки не мають змоги розвивати їхні здібності, задовольняти інтереси. Водночас у суспільстві зростає соціальна цінність сім’ї у вихованні, формуванні та розвитку особистості дитини. Така суперечливість породжує проблеми у сімейному вихованні. Вони виникають у нормальних сім’ях, а ще більше їх у неблагополучних сім’ях, які ми визначаємо як такі, що повністю або частково, в силу тих чи інших причин, втратили свої виховні можливості. У результаті в цих сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для виховання.

Відповідно до ст. 9 закону України "Про дошкільну освіту" (2001р.)[7] дитина має право здобувати дошкільну освіту як у дошкільному навчальному закладі, так і в сім'ї, за допомогою родини або педагогів. Тому важливим є питання модернізації змісту дошкільної освіти, впровадження інтегрованого підходу до розвитку дітей дошкільного віку, розробка методичних матеріалів для вихователів, соціальних педагогів, батьків, які виховують дітей дошкільного віку.

Одними з пріоритетних напрямів у розвитку дошкільної освіти фахівці вважають: введення в систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронату, що дасть змогу охопити дошкільним вихованням дітей, які за станом здоров'я не можуть відвідувати дитячий садок; відкриття соціальних груп загального розвитку та створення умов для перебування з однолітками і здобуття дошкільної освіти, ранньої адаптації дітей з вадами фізичного або розумового розвитку; забезпечення безоплатного утримання у садках дітей із соціально незахищених сімей підвищення рівня педагогічних працівників та поповнення галузі новими кваліфікованими кадрами тощо.

Враховуючи необхідність забезпечення вчасного і повноцінного фізичного, інтелектуального, морального, естетичного і соціального розвитку дітей дошкільного віку відповідно до задатків, нахилів, здібностей, психічних та фізичних особливостей, на сучасному етапі здійснення соціально-педагогічного патронату набуває ще більшої актуальності. Окрім цього, і специфіка сімейного виховання дитини передбачає достатній рівень готовності батьків до такої діяльності, сформованість їхньої педагогічної культури і чітке усвідомлення мети і завдань розвитку відповідно до віку та індивідуальних можливостей дитини. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту»[7] педагогічний працівник, який здійснює педагогічний патронат, - це особа з високими моральними якостями, яка має вищу педагогічну освіту, забезпечує результативність та якість роботи, а також фізичний та психічний стан якої дозволяє виконувати професійні обов’язки.

Здійснення соціально-педагогічного патронату допоможе також уникнути численних проблем, що призводять до напруження і загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв’язків, послаблення інституту сім’ї в цілому.

Метою моєї роботи являється розглянути актуальні питання соціально-педагогічної роботи в дошкільному навчальному закладі, проаналізувати науково-педагогічні дослідження з проблеми діяльності соціального педагога в системі суспільної дошкільної освіти, визначати основні напрями здійснення ним професійних обов'язків.

Отже, на сьогодні виникає потреба у конкретизації напрямів діяльності соціального педагога в ДНЗ (або педагога на якого покладеня ця функція) розробці змісту та форм його роботи, яка суттєво відрізняється від роботи соціального педагога в загальноосвітній школі, узагальненні існуючого передового педагогічного досвіду.

І тому, певна частина функціональних обов'язків соціального педагога додатково покладається на вихователя та інших педагогічних працівників.

Соціальний педагог у дошкільному навчальному закладі – новий тип педагога. Він допомагає вихованцю зрозуміти навколишній світ, піклується про формування моральних, загальнолюдських цінностей, аналізує процес формування особистості, як соціальний процес, процес розвитку її нахилів та здібностей.

Соціальний педагог може створювати сприятливе розвивальне навчально-ігрове середовище для дітей з особливими потребами, забезпечувати умови для проведення спільних занять із здоровими дітьми в ДНЗ, задовольняючи освітні потреби всіх дошкільників, сприяти ефективному співробітництву педагогів, батьків та фахівців різного профілю.

Таким чином, діяльність соціального педагога дошкільного навчального закладу може здійснюватись за такими напрямами. Здійснення соціально-педагогічного патронату допомогає уникнути численних проблем, що призводять до напруження та загострення міжособистісних стосунків, порушення родинних зв’язків, послаблення інституту сім’ї в цілому.

Метою соціально-педагогічного патронату сім’ї є: -надання методичної і консультативної допомоги сім’ї, включення батьків у процес виховання, навчання та реабілітації дитини; -забезпеченість на рівні держави кожній дитині права на доступність і безоплатність дошкільної освіти, залучення до дошкільної освіти більшої кількості дітей; -надання ранньої допомоги дітям, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, поступова повна або часткова інтеграція їх у суспільство.

Основними завданнями соціально-педагогічного патронату є : -організація цілеспрямованої фахової допомоги сім’ї у вирішенні її психолого-педагогічних та соціальних проблем; -формування соціально-педагогічної компетенції сім’ї.

Основними функціями соціально-педагогічного патронату є розвивальна, організаторська, виховна, консультативна, прогностична, діагностична, запобіжно-профілактична, корекційно - реабілітаційна. Розвивальна передбачає розвиток дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей. Організаторська – надання допомоги сім’ї у створенні умов для забезпечення різнобічного розвитку дитини, забезпечення змістовного дозвілля дітей у соціальному середовищі. Ця функція також спрямована на створення колективу, відносин особистості в колективі, психолого-педагогічної допомоги батькам, залучення сім’ї та громадськості до навчально-виховного процесу, організацію консультативних пунктів тощо. Виховна – включення батьків і дітей у процес соціалізації, спрямований на досягнення успіхів у конкретних життєвих ситуаціях, вміння орієнтуватися у суспільних відносинах, здатність приймати, розуміти і поважати інших; формування психолого-педагогічної компетентності сім’ї. Консультативна – надання порад, рекомендацій батькам та іншим особам, які займаються вихованням дітей. Запобіжно-профілактична – запобігання й подолання негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані. Прогностична – розробка індивідуальних розвивальних програм, прогнозування вибору методів, прийомів та методик, що можуть максимально забезпечити результативність реалізації навчально-виховних завдань для розвитку особистості, передбачення результатів, профілактика різного роду негативних явищ (фізичного чи соціального плану). Діагностична – вивчення та оцінювання особливостей діяльності особистості, враховуючи вплив мікроколективу, оточення в цілому. Ця функція також полягає у виявленні індивідуальних та специфічних особливостей дитини. Корекційно-реабілітаційна – організація комплексу заходів, спрямованих на компенсацію втрачених функцій , формування психологічних новоутворень у дитини, яка потребує корекції фізичного та (або) розумового розвитку, організація роботи з удосконалення особистісних якостей дитини, розвитку умінь проявляти свої емоції, контролювати почуття. Соціально-педагогічним патронатом охоплюються сім’ї з дітьми, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, або не відвідують дошкільні навчальні заклади з інших причин (відсутність чи віддаленість дошкільних закладів, фізична неспроможність батьків водити дитину до закладу тощо).

З метою виявлення таких дітей необхідно проводити їх облік (лист Міністерства освіти і науки України від 07.05.2007 №1/9-263 «Про організацію обліку дітей дошкільного віку»). Основними етапами діяльності педагогів є підготовчий, практичний та узагальнюючий. Ми розглянули спрямованість змісту роботи соціальних педагогів із різними типами сімей, визначили у якому напрямі слід працювати з батьками, які допускають серйозні прорахунки в сімейному вихованні. Визначили також форми роботи з такими батьками. Напрями роботи соціального педагога повинні тісно переплітатися і сполучатися. Обмеженість лише якимось одним напрямом результативності не матиме, а подекуди може призвести до загострення відносин сім’ї. Усе це вимагає від соціального педагога підготовленості до роботи з неблагополучними родинами.

Успішне розв’язання завдань роботи соціального педагога із дисфункційними сім’ями великою мірою залежить від його особистості, професійної підготовленості та діяльності. Робота із сім’єю - складна і відповідальна. Соціальному педагогові мають бути властиві певні якості. Тут велике значення має комунікативна діяльність соціального педагога: здатність до спілкування, гуманний підхід у професійному спілкуванні. В його основі - упевненість в тому, що людина має великі можливості до самовдосконалення, уміння розкрити потенціальні можливості кожної людини, поставити батьків у такі умови, щоб вони самостійно вибрали шляхи розв’язання сімейних і виховних проблем.

Інклюзивна освіта базується на ідеології, яка включає будь-яку дискримінацію дітей, забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але дає змогу створити відповідні умови для дітей, які мають особливі освітні потреби. Інклюзивні підходи до освіти допомагають підтримати таких дітей у навчанні й досягненні життєвого успіху. Адже кожна дитина має право вибору навчального закладу і форми навчання за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

Збереження єдиного освітнього простору, приведення системи освітньої роботи увідповідальнсть до потреб сім’ї та змісту сучасних корекційно-освітніх послуг, обов’язкове включення батьків у процес навчання та виховання дітей може здійснюватися лише в контексті тісної взаємодії педагогів, батьків, психологів, медичних працівників, а також різних соціальних інституцій, які опікуються долею особливих дітей. Сприяють розв’язанню поставлених завдань і новітні освітні технології, в основу яких покладено принцип врахування інтересів дитини. На сьогодні в Україні їх широко використовують в освітньому процесі. Інклюзивна освіта передбачає включення дітей зособливими потребами у спільну діяльність разом з іншими дітьми, починаючи з дошкільного віку. Адже спілкуючись з ровесниками, діти з особливими потребами стають активнішими, уважнішими одне до одного, стараннішими; у них з’являється потреба ні вчому не відставати від здорових дітей. А у здорових дітей формується адекватне ставлення до дітей з обмеженими можливостями, з’являється бажання спілкуватися ними, встановлювати рівноправні й доброзичливі взаємини з усіма ровесниками. Здорові діти охоче допомагають дітям з обмеженими можливостями під час перевдягання, після ігор і занять, не відчуваючи ніякого дискомфорту в спілкуванні, вони стають добрішими і милосерднішими.

НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ • Конвенція про права дитини (із змінами та доповненнями) від 10 грудня 1989 р. • Саламанська декларація «Формування майбутнього» від ЗО березня 2001 • Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2401-111. • Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про дошкільний навчальний заклад» від 12 березня 2003 р. № 305. • Наказ Міністерства освіти України «Про затвердження Положення про логопедичні пункти системи освіти» від 13 травня 1993 р. №135. • Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Нормативів наповнюваності груп дошкільних на¬вчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп продовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах» від 20 лютого 2002 р. № 128. • Наказ Міністерства освіти і науки України та Академії педагогічних наук України «Про затвердження Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації» від 7 липня 2004 р. № 569/38. • Наказ Міністерства освіти і науки України «Про організацію діяльності регіональних психолого-медико-педагогічних консультацій» від 17 серпня 2004 р. № 661. • Наказ Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я «Про затвердження Порядку комплекту¬вання дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу» від 27 березня 2006 р. № 240. Яким бути закладу освіти з інклюзивною формою навчання Заклад освіти з інклюзивною формою навчання відкритий для всіх дітей незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних чи інших особливостей. Кожній дитині з особливими потребами в закладі освіти з інклюзивною формою навчання має бути забезпечено: • безбар’єрне осівітнє середовище; • адаптовані освітні програми та навчально-виховні плани, методи і форми навчання; • залучення батьків до освітнього процесу; • співпраця з фахівцями для надаггя спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей. Надзвичайно важливим для реалізації інклюзивної системи освіти є експериментальне вивчення можливостей дітей з особливими потребами для виховання й навчання в умовах дошкільного закладу загалбного типу, загальноосвітнього навчального закладу. Необхідна системна й планомірна робота з: • координації процесу включення дітей з особливими потребами в загальноосвітній процес; • відбору оптимальних форм і змісту корекційної, психологщ-педагогічної роботи з такими дітьми; • розроблення механізму залучення батьків, які виховують дітей з обмеженими можливостями, в освітній процес дошкільних закладів загальноосвітнього типу.

Висновки Формування свідомості людини відбувається на протязі всього її життя. Те, що дитина винесе зі своєї сім`ї, закріпить у навчальних закладах та суспільних відносинах стане основою орієнтації її у подальшому житті. Якщо вчасно не попередити чи не піддати корекції деструктивні напрямки розвитку людини, то ми отримаємо таке ж деструктивне суспільство, адже особистість - найменша ланка суспільства. Саме тому постає важливе питання у стимуляції появи таких механізмів "оздоровлення" суспільства, суспільного розвитку, як соціальна педагогіка.

Соціальна робота з дітьми та молоддю у сфері освіти - це діяльність уповноважених освітніх органів, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного та різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб у ході навчання на виховання.

Соціальне обслуговування - робота, спрямована на задоволення потреб, які виникають у процесі життєдіяльності, що забезпечує гармонійний та різнобічний розвиток дітей та молоді шляхом надання соціальної допомоги і різноманітних соціальних послуг. Принципами соціальної роботи у системі освіти є: законність, додержання і захист прав людини та дитини; диференційність, системність, індивідуальний підхід; доступність, конфіденційність у соціальній роботі; відповідальність суб'єктів соціальної роботи за додержання етичних і правових норм, вимог та правил здійснення соціальної роботи; добровільність у прийнятті допомоги.

Напрямами державної політики у сфері освітянської соціальної роботи з дітьми та молоддю є: визначення правових засад соціальної роботи; розроблення та реалізація державних, галузевих, регіональних програм соціального становлення і соціальної підтримки; створення сприятливих умов для гармонійного розвитку дітей та молоді в освітніх закладах, активної участі в творчій, культурологічній, спортивній і оздоровчій діяльності; консультування і надання соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної та інших видів соціальної допомоги; здійснення соціально-профілактичної роботи щодо запобігання наслідкам негативних явищ та подолання таких наслідків; сприяння розвитку та підтримка волонтерського руху; здійснення комплексу медико-соціальних та реабілітаційних заходів щодо адаптації в освітніх закладах та у суспільстві дітей з вадами фізичного й розумового розвитку.

Соціальне обслуговування в освітніх установах здійснюється у порядку, визначеному законодавством, шляхом надання соціальних послуг: гарантованих державою безкоштовних фізкультурно-оздоровчих послуг; у доборі роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, професійної орієнтації та перепідготовки; у сфері охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, спеціального медичного обслуговування, оздоровлення, відпочинку; добродійних послуг для задоволення духовних, культурних, естетичних, виховних, освітніх, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних та інших потреб.

Україні притаманна своєрідність процесу становлення професії соціального працівника і соціального педагога: офіційне визнання професій "соціальна робота" і "соціальна педагогіка" скоріше можна назвати юридичним оформленням того, що було вже нагромаджене практикою, теорією, історією нашого народу. У цьому полягає особлива складність соціальної ситуації, в якій формується професія соціального педагога і соціального працівника в Україні а значить і система підготовки відповідних фахівців. У кожній країні, в тому числі в Україні, навчання соціальній роботі повинно базуватися на власній концептуальній моделі. Закономірно, що в процесі визначення моделі підготовки соціальних педагогів необхідно враховувати і опиратися на економічні та соціальні реформи; адже власне вони впливають і вирішальним чином впливатимуть на сутність соціальної і соціально-педагогічної діяльності у майбутньому і на систему вимог, що пред'являтимуться до професійних працівників цих сфер.

Професія соціального педагога як і соціального працівника визнана де-юре трохи більше 10 років тому, і система професійної підготовки відповідних фахівців переживає складний період свого становлення. У перспективі розвитку спеціальності "Соціальна робота" найактуальнішим, першочерговим завданням є вирішення проблем постійного оновлення змісту освіти та виховання, його якісної реалізації на основі введення інноваційних технологій. Перспективним може бути бінарний підхід до підготовки фахівців, наприклад, спеціаліст із соціальної роботи і практичний психолог, фахівець із соціальної роботи і перекладу, фахівець із соціальної роботи і реабілітолог, а також розширення спеціалізацій. Особливо важливою видається цілеспрямована підготовка викладацьких кадрів з числа кращих випускників спеціалізованих навчальних закладів, а також розширення можливостей щодо підвищення кваліфікації викладачів, їх стажування за кордоном, співвідносно до вимог якісної підготовки фахівців. Розвиток спеціальності потребує підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня.

Слід також відзначити, що зміни суспільного життя обумовили зміни ставлення суспільства до людей з особливими потребами, а необхідність їхньої соціальної адаптації - зростання уваги держави і суспільства до надання освіти цій категорії населення.


Список використаних джерел

1. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. - М., 1985.

2. Афанасьева Т.М. Семья. - К., 1986.

3. Бех І.Д. Від волі до особистості.- К., 1995.

4. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : [навч. посіб.] / Ольга Безпалько. – К. : Логос, 2003. – 134

5. Болтівець С. Соціально-педагогічний патронаж: нова суспільна місія дитячого садка / С. Болтівець // Дошкільне виховання. – 1999. – № 4. – С. 5–6.

6. Вихователь-МЕТОДИСТ ДОШКІЛЬНОГО закладу. Щомісячний спеціалізований журнал.-2009.-№10(11).-С.4-8.

7. Закон України " Про дошкільну освіту" // Дошкільне виховання : бібліотечка журналу. – К. : Редакція журналу "Дошкільне виховання", 2001. – С. 4–33.

8. Ковалев С.В. Психология современной семьи. - М., 1988.

9. Кононко Е.Л. Чтобы личность состоялась. - К., 1991.

10. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищих навчальних закладів. - К., 1998.

11. Моргун В.Ф., Ткачева Н.Ю. Проблема периодизации развития личности в психологии. - М., 1982.

12. Нельсен Д., Лотт Л., Гленн Х. Стефен. 1001 совет родителям по воспитанию детей от А до Я: Пер. с англ. - М., 1995

13. Островська Л.Ф. Сімейне виховання. Дошкільник. - К, 1977.

14. Популярная психология для родителей / Под ред. А.А. Бодалева. - М., 1988.

15. Про здійснення соціально-педагогічного патронату : лист Міністерства освіти і науки України від 17.12.2008р. № 1/9–811 // Дошкільне виховання. – 2009. – № 2. – С. 3–5.

16. Ленів З. Особливості діяльності арттерапевтичного інклюзивного центру творчого розвитку дітей "Калинонька" / З. Ленів // Простір арттерапії: структура, хаос, стихія : матеріали VI міжн. наук.-практ. конф. / [ред. А. П. Чупрікова, Л. А. Найдьонової, О. А. Брусенко-Кузнецова та ін.]. – К. : Міленіум, 2009. – С. 31–33.

17. ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯМ ОСВІТИ.Щомісячний спеціалізований журнал.-2007.-№8(13) серпень -С.26-31.

18. ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯМ ОСВІТИ.Щомісячний спеціалізований журнал.-2009.-№10(39) жовтень -С.4-29.

19. Про проведення у 2008 р. серпневих конференцій педагогічних працівників загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів : лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2008р. № 1/9-513 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.guon.kiev.ua

20. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія / [Т. Ф. Алєксєєнко, Т. П. Басюк, О. В. Безпалько та ін.] ; за ред. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 33

ССЫЛКА НА ПОЛНЫЙ ТЕКСТ КУРСОВОЙ РАБОТЫ [1] --Степаненко Виктория (обсуждение) 12:52, 30 октября 2015 (EET)