План-конспект уроку: "Малі тіла сонячної системи - астероїди, комети, метеори

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Увага! Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації без письмового дозволу автора. Дозволяється, з метою навчання, використовувати елементи розробки з обов'язковим посиланням на дану сторінку.

Козачук сертификат 138.jpg

Тема уроку: «МАЛІ ТІЛА СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ -АСТЕРОЇДИ, КОМЕТИ, МЕТЕОРИ. ДОСЛІДЖЕННЯ ПЛАНЕТ ЗА ДОПОМОГОЮ КОСМІЧНИХ АПАРАТІВ. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ НАШОЇ ПЛАНЕТНОЇ СИСТЕМИ». Астрономія 11 клас

Назва навчальної програми:
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів, 11 клас, Астрономія, Рівень стандарту,Киів 2010


Цілі уроку:

Moon.JPG
навчальні: учні мають знати малі тіла Сонячної системи, уміти наводити приклади дослідження тіл Сонячної системи за допомогою космічних апаратів, оцінювати природу малих тіл Сонячної системи, процес формування Сонячної системи; пояснювати причини парникового ефекту, причини виникнення припливів і відливів, суть астероїдної небезпеки для Землі, повинні обґрунтовувати значення вивчення цього матеріалу для природничих наук;
Moon.JPG
розвивальні: розширити знання учнів про навко¬лишню природу, узагальнити знання, здобуті раніше, у єдине ціле, провівши паралель між науками;
Moon.JPG
виховні: з метою формування діалектичного світогляду показати пізнаваність світу, показати діалектичний шлях пізнання — від живого споглядання до абстрактного мислення, а від нього — до практики, показати важливість знань про природу тіл Сонячної системи, їхні рух, розвиток; формування діалектико-матеріалістичного світогляду і практичної діяльності людини.
Демонстрації:
Rotating Sphere.gif

1. мультимедіа «Орбіти астероїдів у Сонячній системі»

2. мультимедіа «Комети»
3. мультимедіа «Будова комети»
4. мультимедіа «Метеори і метеорити»
5. мультимедіа «Формування Сонячної системи (динамічна схема) та будова Сонячної системи»


Тип уроку:
комбінований.

План уроку

І. Організаційний момент (1 хв.)
II. Перевірка домашнього завдання.
III. Виклад нового матеріалу.
IV. Закріплення вивченого матеріалу.
V. Підсумок уроку.
VI. Домашнє завдання й коментар до нього.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Перед вами назви планет Сонячної системи, перераховані за абеткою:
Uni2.JPG















































1. Розташуєте планети в порядку їхнього видалення від Сонця
2. Виберіть серед них планети-гіганти
3 Виберіть серед них планети земної групи
4. Ми пам'ятаємо, що майже всі планети обертаються навколо своєї осі із заходу на схід (пряме обертання). Назвіть планету земної групи, що має зворотне обертання.
5. Назвіть планету, що не має атмосфери
6. Виберіть головну відмінність планет Земної групи.
7. Що може бути непрямим підтвердженням наявності на планетах "земних" форм життя.
III. ВИКЛАД НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Демонстрація на екрані мультимедіа:

"Орбіти астероїдів у Сонячній системі"

The media player is loading...

"Комети"

The media player is loading...

"Будова комети"

The media player is loading...

"Метеори і метеорити"

The media player is loading...

"Формування Сонячної системи (динамічна схема) та будова Сонячної системи"

The media player is loading...


"Пояс Койпера""Расположение объектов в течение 50 миллионов лет нестабильной эпохи. Красные кружки – планеты-гиганты, зелёные точки – малые тела. Шкалы по вертикали и горизонтали — астрономические единицы (иллюстрации Southwest Research Institute).


Запис до конспекту учня

Karandash2.gif
Астероїди — малі планети, які в основному обертаються між орбітами Марса та Юпітера. Перша мала планета відкрита у 1801 року — це Церера.

Зараз відкрито понад 3000 астероїдів. Вони мають неправильну форму (протягом мільярдів років стикаються один з одним). Сумарна маса астероїдів — 0,1 від маси Землі. Найяскравішою є Веста, найбільшою — Церера діаметром 800 км. Найближчі мають діаметр менше ніж 1 км. У всіх астероїдів немає атмосфери.

Karandash2.gif
Астероїд, або мала планета, — тверде небесне тіло діаметром від 1 до 1000 км, що рухаються орбітами у Сонячній системі.

Від комет астероїди відрізняються тим, що не мають коми та характерного кометного хвоста. До запровадження терміну карликова планета астероїди також називали малими планетами. Однак резолюцією Міжнародного астрономічного союзу 2006 року встановлено нову термінологію щодо об'єктів Сонячної системи. Тепер їх поділяють на три категорії:

Kometa1.gif
Планети

Kometa1.gif
Карликові планети

Kometa1.gif
Малі тіла Сонячної системи

Малі тіла Сонячної системи до яких включено, зокрема, астероїди, комети та транснептунові об'єкти. Астероїди вважають залишками протопланетного диска, що залишилися після формування Сонячної системи. Загальна їх кількість — більше 575 тис., а їх загальну масу оцінюють у 4,2 × 1021 кг, що становить менше одного відсотка від маси Землі. Орбіти більшості відомих астероїдів розташовані між орбітами Марса й Юпітера (так званий головний пояс астероїдів). Найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ерос, Амур, Гідальго, Ікар.
Розмір є одним із основних параметрів, за якими класифікують астероїди. Можна вважати, що всі астероїди, розміром понад 100 км, вже відкрито. Наразі відомо 26 астероїдів діаметром понад 200 км.

Більші небесні тіла (понад 800 км у діаметрі), що обертаються навколо Сонця, під дією власних гравітаційних сил набувають сферичної форми, і такі тіла класифікують як планети або карликові планети. Чинна класифікація визначає астероїдами об'єкти з діаметром понад 50 м, відрізняючи їх від метеороїдів, які теж подібні до уламків скелі, але менші за розміром. Класифікація спирається на міркування, що в результаті входження до атмосфери Землі астероїди можуть уціліти й досягти її поверхні незруйнованими, у той час як метеори, здебільшого, згорають в атмосфері повністю.

Karandash2.gif
Метеорити — залишки метеорних тіл, які впали на Землю. Метеорні тіла — крупні тверді частини, які потрапляють в атмосферу.

Види метеоритів:

Kometa1.gif
Кам'яні

Kometa1.gif
Залізні

Kometa1.gif
Залізно-кам'яні

Найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд років. Кратер від метеорита Аризон (США) сягає в діаметрі 1200 м і має глибину 200 м. Він виник 5000 років тому.

Karandash2.gif
Метеорити — це залишки тих астероїдів, що перетинали орбіту Землі. Структура метеоритів говорить про те, що вони (мали) перебували у високій температурі та тиску. До їхнього складу входять мінерали, яких немає на Землі, а є на Сонці.

Комети мають вигляд слабких розмитих світлих тіл, в центрі яких міститься ядро. Хвостаті й яскравіші ті комети, які проходять близько від Сонця. Комета Галеа через 75—76 років знову повернеться до Землі й Сонця, а зараз зайшла за орбіту Юпітера. Період обертання короткоперіодичних комет — від З до 10 років. З роки — комета Енке. Більшість комет не має хвоста і спостерігаються тільки у телескоп.

Фізична природа комет — маленьке ядро, діаметр якого становить частки кілометра. Ядро ко¬мети складається із суміші пилинок, твердих шма¬точків речовини й замерзлих газів, таких як вугле¬кислий газ, аміак, метан. Коли ядро наближається до Сонця, з нього виходять газ та пил — це формує газову оболонку голови комети. Під дією сонячних променів газ та пил утворюють хвіст комети, за¬вжди спрямований у протилежний від Сонця бік.

Розділ астрономії, в якому вивчається походження і розвиток небесних тіл, називається космологією.

Karandash2.gif
Болід – світлове явище, яке супроводжує політ метеоритного тіла в атмосфері.

Метеор - світлове явище, яке виникає в іонізованому повітрі на шляху польоту маленьких метеорних частинок.

Пояс Койпера — (від англ. Kuiper belt) — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а. о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а. о. У цій області розташована велика кількість транснептунових об'єктів, найвідомішим (але не найбільшим) серед яких є Плутон.

Різноманітні гіпотези про існування численних невеликих тіл за орбітою Нептуна висловлювали багато дослідників. 1951 року Джерард Койпер висловив припущення, що пояс невеликих тіл за орбітою Нептуна мав існувати в минулому, але наразі його розсіяно Плутоном, і простір, що безпосередньо прилягає до цієї планети, практично порожній. Тривалий час у цій області не було відомо жодного об'єкта, окрім Плутона (відкритого 1930 року) та його супутника Харона (відкрито 1978 року). Тому за цією ділянкою простору міцно закріпилася назва «пояс Койпера».

У серпні 1992 року Девід Джуітт та Джейн Лу з Гарвард-Смітсоніанського центру астрофізики відкрили перший після Плутона транснептуновий об'єкт — (15760) 1992 QB1. У березні 1993 було знайдено друге небесне тіло, до 1996 року їх було вже 32. До 2005 року стало відомо більше 800 об'єктів поясу Койпера. Міжнародний Астрономічний Союз рекомендує називати відповідні об'єкти транснептуновими, що відповідає їх розташуванню в Сонячній системі та не пов'язано з науковими гіпотезами минулого. Верхню межу поясу обрано не довільно — за нею спостерігається значне зменшення кількості видимих об'єктів. Причина цього невідома, можливо, простір «вичищається» об'єктом приблизно земної маси.

Об'єкти поясу Койпера поділяються на такі категорії:

Класичні об'єкти мають приблизно кругові орбіти з невеликим нахилом, не пов'язані з рухом інших планет (зокрема, із рухом Нептуна). Такі об'єкти інколи називають «к'юбівано» за назвою першого представника 1992 QB1 (його позначення англійською вимовляється як «к'ю бі ван»).

Резонансні об'єкти утворюють орбітальний резонанс із Нептуном 1:2, 2:3, 2:5, 3:4, 3:5, 4:5 або 4:7. Об'єкти з резонансом 2:3 називають плутино за назвою найвідомішого представника — Плутона.

Об'єкти розсіяного диску мають великий ексцентриситет орбіти й в афелії можуть віддалятися від Сонця на кількасот астрономічних одиниць. Вважається, що об'єкти поясу Койпера складаються переважно з затверділих метану, аміаку та води з невеликими домішками органічних речовин, тобто, подібні до кометної речовини. Цим вони відрізняються від астероїдів, які складаються переважно з нелетких мінеральних речовин. Об'єкти в поясі Койпера рухаються здебільшого в площині орбіт планет, на відміну від об'єктів хмари Оорта, які, як припускається, мають сферичний розподіл навколо Сонячної системи.

Загальна маса поясу Койпера в сотні разів перевищує масу поясу астероїдів. За різними оцінками, у поясі має бути від 35 тис. до 70 тис. тіл із діаметром понад 100 км, у той час як у головному поясі астероїдів таких налічується не більше 200. Втім, вважається, що маса об'єктів хмари Оорта має бути ще більшою.

"Таблиця «Найбільші об'єкти поясу Койпера"
Номер Назва Екваторіальний
діаметр (км)
Статус
Велика піввісь
а. о.т
Перигелій
а. о.
Афелій
а. о.
Відкритий
Ерида 2300—2500 67.71 37.81 97.61 2005
Плутон 2320 39.48 29.6 49.3 1930
Санта (Santa) = 2003 EL61 ~1600 43.34 35.16 51.52 2005
90377 90377 Седна 1180—1800 502 76.0 928 2003
2005 FY9 1100—1700 45.64 38.71 52.57 2005
90482 Орк ~1600 39.45 30.8 48.1 2004
Харон 1270 39.48 29.6 49.3 1978
50000 Квавар 1260±190 43.4 41.9 44.9 2002
20000 Варуна 936±300 43.07 40.9 45.3 2002
55637 2002 UX25 ~910 42.56 36.5 48.7 2002
55565 2002 AW197 890±120 47.47 41.3 53.7 2002
28978 Іксіон <822 39.49 30.0 49.1 2001

IV. Закріплення вивченого матеріалу.
мультимедійний експрес-контроль:
The media player is loading...
V. Підсумок уроку.

Ознайомилися з малими тілами Сонячної системи: астероїдами, кометами, болідами, метеорами, з дослідженням планет за допомогою космічних апаратів, з етапами формування нашої планетної системи.
VI. Домашнє завдання й коментар до нього.

Вивчити § 11 підручника М.П. Пришляк «Астрономія, 11кл.» рівень стандарту. І виконати письмове завдання до цього параграфа. Підготуватись до контрольної роботи. Повтори §§ 1-11.

Список використаних джерел

Підручник М.П. Пришляк «Астрономія, 11кл.» рівень стандарту.
http://uk.wikipedia.org/
http://astronomiya.com/
http://shkola.ua/
http://space.vn.ua/
http://meteoweb.ru/astro
http://www.astrogalaxy.ru
http://festival.1september.ru