План-конспект уроку ''Література рідного краю "Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні..." (За творчістю В.І. Діденка'' для 7 класу

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Увага! Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації без письмового дозволу автора. Дозволяється, з метою навчання, використовувати елементи розробки з обов'язковим посиланням на дану сторінку.

Коротнюк сертифікат 92.jpg

План-конспект

Содержание

Тему уроку

Література рідного краю "Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні..." (За творчістю В.І. Діденка)

Автор (и) розробки

Коротнюк Валентина Анатоліївна, вчитель української мови та літератури

Навчальний заклад

Комунальний заклад "Гуляйпільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1" Гуляйпільської районної ради

Клас

7 клас

Назва навчальної програми, автори програми

Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5- 12 класи. Київ "Ірпінь" 2005

Тип уроку

Урок літератури рідного краю

Компетенції учнів на уроці

Мовні, комунікативні, соціальні, мотиваційні, естетичні, культурологічні

Цілі уроку

Викликати в учнів захоплення неповторним, чудовим, багатим поетичним словом поета;розвивати творчі здібності учні;,виховувати любов іповагу до батьків, до народу, рідної землі.

Обладнання уроку

Портрет, комп'ютер, мультимедійна дошка, рукописи автора, схема "Ідейно - художній аналіз поетичного твору, друкований примірник вірша "Шевченко, електронні додатки (запис пісні "На долині туман"), ,фотографії, що відображають зміст уроку, книжкова виставка поезій.

Дидактичні та методичні матеріали

Схема "Ідейно - художній аналіз поетичного твору, друкований примірник вірша "Шевченко", електронні додатки (запис пісні "На долині туман"), фотографії,що відображають зміст уроку), книжкова виставка поезій.

Перелік он-лайн сервісів, які використані на уроці

перерахуйте он-лайн сервіси, які були використані на уроці

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми , мети ,завдань уроку. (На фоні відеофрагменту «Гуляйполе – колиска моя» учитель оголошує тему та мету уроку) Сьогодні ми проводимо урок літератури рідного краю « Я на світі прожив наче спалах зорі на світанні…(за творчістю В.І.Діденка) та зробимо короткий екскурс у життя і творчість видатного літератора, поета-земляка, дивака з таврійських степів -В.І.Діденка. Очікувані результати: ми спробуємо пронести спогади про поета – земляка через свої душі і серця по шляхах життя, продовжуватимемо вчитися аналізувати твори, що викликають захоплення від неповторного поетичного слова В.І.Діденка і виховувати любов та повагу до своїх батьків, народу, рідного краю.

ІІІ. Актуалізація знань ,умінь,навичок. Перед уроком учні отримали випереджувальне завдання. Готуючись до уроку, клас було поділено на групи. Кожна група виконувала свою ділянку роботи.

ІV. Самостійне виконання учнями завдань. Звіт учнів про роботу і теоретичне обгрунтування отриманих результатів. Робота в групах. Надаємо слово І групі «біографів», які підготували проект «Життєпис В.І.Діденка». 1. Звіт І групи. Ми уклали короткий життєпис В.І.Діденка. 3 лютого 1937року народився він у Гуляйполі в сім’ї колгоспника. У 1947 році, коли хлопцеві сповнилося 10 років, батьки переїхали на Херсонщину. У тих краях і започаткувалися вірші юного степовика, який рано пізнав нелегкий сільський труд: Мало було в нас шику та шовку,

Тільки ж у тому батько не винен…

Добре, що любим не повну кошовку-

Світ молодий од зірок до травини,-

напише пізніше Василь Діденко.


Потім сім’я проживала на Вінничині, а в 1958 році знову повернулася до Гуляйполя. Батьки Василя Івановича були простими колгоспниками і тяжко працювали, щоб дати освіту своїм дітям .Батьки у житті Василя - це найдорожче на землі.

Вірш «Лист матері».

Якийсь такий задуманий стою,

Про тебе, мамо, спомини сную,

Кладу на серце усмішку твою.

До тебе сам горнусь, неначе цвіт,

Хоча мені уже й за тридцять літ.

Душею в мрії лину до селян,

Що цілий рік орали чорний лан,

Щоб хліба скибку їм послав талан.

Щоб тихий скрип ворітечок-воріт

Вплітавсь, як пісня, у весняний світ.


Спасибі, мамо, що навчила ти

Мене в житті любові й доброти,

Що гарне все уміла повісти

Про щедрий колос, яблуньок сім’ю,

Про гомін птиць у рідному краю.


Мені тепер далеко до Бочан,

До Сігоря, до наших вулична,

Та ручки звів до мене син Іван -

І я несу кирпате і смішне,

Як батько мій носив колись мене.

Твоїх пісень прочується луна.

А в тебе, мамо,зморшки й сивина.

Моя колиска - де тепер вона?

Бере дружина миле і смішне

Отак, як брала ти колись мене.

Спасибі, мамо, що навчила ти

Мене в житті любові й доброти,

Що гарне все уміла повісти

Про степу синь, про соняхів ряди,

Де ми росли з роси та із води.

- дякує поет своїй мамі Марії.

Про батька Івана написано декілька віршів. Ось послухайте деякі з них.

Вірш « Батько»

Пройде батько посивілий, тихий,

І грізний, і ніжний(так бува!),

Стрепенеться світ веселосміхий,

Прошумить задумливо трава.

Пройде батько. Шапкою і чубом

Нагадає здалеку себе.

Біла хата, двір з криничним зрубом,

Ще й музика, й небо голубе.

Продзвенить мій день - мов по тарілі

Молоточком жайворонок б’є.

Сміло вийде батько мій на ріллі,

У життя немислиме своє.

Чорногроззя кине барви ніжні

В чисті роси й медову траву.

І тоді, коли доспіють вишні,

Батько звістку принесе нову.

Пройде батько. Посивіє терен,

Найтепліші ягоди впадуть.

Через давній світ Миколин Джерин

Руки батька явір уведуть.

За червоним колесом у полі

Буде знов котитися життя.

В голубого степу видноколі

Всі шляхи ми взнали до пуття.

Пройде батько - посивілий, тихий

І грізний, як інколи бува.

Світ братів дзвінкий, веселосміхий

Десь над Россю коней напува.

Де стернею бродить птиця буслик,

Де радіє лисове чоло,

Пиріжки із вишнями у вузлик

Пов’язало батькові село.

Трактористи звуть і скиртоправи,

Павутина літа одліта.

Батько візьме книжку без оправи,

Воду п’є, а книжки не чита.

Ніколи. Роботи в нього повно.

Комбайнерська стежка рік у рік.

Кожен серпень грає повнокровно,

Кожна осінь не пливе убік.

Все із нами теплими ланами

Урожайна хвиля розмовля.

Повертає батько із синами

З польового диво-корабля.


Батько для Василя Івановича Діденка - це невтомний трудівник, еталон для своїх дітей. Коли родина повертається до Гуляйполя, В.І.Діденко уже був студентом Київського університету. Після його закінчення Василь переїздить до Запоріжжя, де працює в редакціях періодичних видань. Із середини 60-х років В.І.Діденко постійно проживає в Києві, займається літературною творчістю. І хоч він не так часто бував на запорізькій землі, та сумував за нею, возвеличував у віршах:

Запорізьке сонце тихо виграє,

Тут до плес дитинство бігало моє,

Запорізьке сонце - то любов моя.

Омива тут волю вітру течія.

У 1970 році в сім’ї Василя Івановича і його дружини Надії народжується син Іван. Василь, як міг, піклувався про свою родину. Над усе любив свого сина. За 30 років творчості поет видав понад 20 збірок віршів. 13 квітня 1990 року В.Діденко трагічно пішов із життя. Йому було 53…

2. Словникова робота. Слід зазначити, що під час роботи ми зустрілися з таким словом як «кошовка»,і не могли його зрозуміти. Тому звернулися до тлумачного словника і з’ясували: Кошовка – це виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, що його використовують у побуті для перенесення або зберігання чого-небудь. Учитель: Запишіть будь - ласка тлумачення цього слова у зошит.

Дякуємо І групі «Біографів» і надаємо слово ІІ групі «Дослідникам».

3. Звіт ІІ групи. Наша група працювала над поезією поета. Ми дослідили ряд поезій В.І.Діденка і дійшли такого висновку, що для поета образ України - це передусім рідна земля, маленька Батьківщина, де він народився, виріс. Це його родина - батько, мати, син. Із ряду поезій ми вибрали узагальнюючі образи рідної землі - це героїчні лицарі і славна історія. «Хмеля слава побідна», це рідне село, над яким лунає солов’їна пісня дівоча, земля, де «все цвітом весняним буя!» А ще неодноразово автор підкреслює, що Україна - це мати, це « волі сторона». Отже, В.І.Діденко - оборонець національного духу, співець патріотичних почуттів. Він над усе любив життя, любив рідну сторону, родичів, земляків. Його поезія торкається всіх сторін діяльності і поведінки людини, всіх глибин і переживань. Вірші його прості, ніжні і щирі, бо пройняті великою любов’ю до всього, про що він писав – людей, їхні почуття, природу. Його поезія глибоко національна: в кращих творах Діденка відчувається талановите наслідування української народної творчості і, зокрема, тих колискових пісень, що їх у дитинстві наспівувала йому мати.

Співав пісні.

Оті, що мати научила.

Оті, що радощі й жалі…

Тому й моїх пісень начало

Йдуть від народу, від землі.

V. Операційно - пізнавальний етап.

1. Слово вчителя: Своїм хрещеним батьком В.І.Діденко вважав Т.Г.Шевченка .Для нього Тарас Григорович був поводирем у світле майбутнє, тією невидимою ниткою, що зв’язувала минуле і сучасність. У грудні цього року відзначаємо 173 річницю з дня надрукування «Кобзаря» , а також 2014- це рік 200- річчя з дня народження Тараса Григоровича Шевченка .В.І.Діденко написав декілька віршів про великого Кобзаря. Сьогодні ми розглянемо вірш - кантату «Тарас Шевченко», де пафосно і життєстверджуюче звучать повні рішучості рядки:

Звучить вірш у виконанні учня.

Тарас Шевченко.

У душу народу і чесну, і щиру

Плюють недомудрі пани.

І як же тут вірить цареві - кумиру,

Як воля конає у норах Сибіру,

Як правду гризуть кайдани?

Вогненними струнами кобза рокоче:

«Загине, загине – хоч як там не хоче!-

Наруги страшної змія».

Тарасе! Твоєю журбою клекоче

Сумна Україна твоя.

Воскрес Наливайко, устав Гамалія.

Стражденних, похилих натхнула надія,

І землю хитає стоклична подія:

Виходять мільйони із трун!

Вогненними струнами кобза рокоче:

«Загине, загине - хоч як там не хоче!

Наруги страшної змія».

Тарасе! Твоїми громами гримкоче

Жива Україна твоя.

Вітаючи далеч весняну, прозору,

З тобою ми йдем у віки,

Плекаючи в думах твою непокору.

І вічність крилата на Канівську гору

Кладе росянисті вінки.

Натхненними струнами кобза рокоче:

«Не вернешся, кривдо, не вернешся, ноче!»

І зір твій нам юно сія.

Тарасе! Пломінням твоїм палахкоче

Безсмертна Вкраїна твоя.

2. Створення паспорта вірша. Завдання: На партах у вас лежать пам’ятки «Ідейно - художній аналіз поетичного твору» та друкований текст вірша. Використовуючи пам’ятки, створити паспорт цього вірша.

(Учні створюють паспорт вірша). І учень:

1. Автор - В.Діденко, назва - «Тарас Шевченко» .

2. Тема твору: Показ історичного минулого України, роль уроків історії для вирішення проблем сучасності.

3. Цю поезію до життя викликало велике захоплення Кобзарем, автор вважав Тараса Григоровича своїм учителем.

4. Це вірш – громадянська лірика.

5. Ліричним героєм у вірші виступає народ.

6. Образ Великого Кобзаря є стрижнем твору.

7. У творі автор використовує епітети: чесну, щиру, недомудрі, вогненні, стражденні, весняна, прозора; а також метафори: кобза рокоче, гризуть кайдани ; у вірші присутня метонімія: сумна Україна, жива Україна, безсмертна Україна; влучно Діденко використовує риторичні оклики: «Загине, загине - хоч як там не хоче!»; «Не вернешся, кривдо, не вернешся, ноче!»

8. Головна думка твору: Ствердження того, що український народ безсмертний і справа його непереможна .

9. У поезії переважають і біль, і обурення, і протест, і віра у майбутнє.

10. Вірш написаний трискладовим віршованим розміром, амфібрахій.

11. Цей вірш викликає у мене захоплення.

12. До цієї теми автор звертається у вірші «Шевченко».

ІІ учень: Мені здається, що вірш умовно можна розділити на три частини.

І частина - Україна сумна, бо борців за правду відправляють до Сибіру.

ІІ частина-Оспівування ватажків, які вели народ проти гнобителів.

ІІІ частина-Це висновок, нам треба вчитися на історичному минулому нашої України і пам’ятати, що повернення – це крок у небуття. Я вважаю, що ідея вірша тут чітко виражена словами: «Не вернешся, кривдо, не вернешся, ноче!»

3. Моделювання вірша

ІІІ учень: А я змоделював вірш за емоційним забарвленням:

1.Туга.

2.Смуток.

3.Страждання.

4.Натхнення.

5.Надія.

6. Віра.

7. Заклик.

8. Обурення.

9. Протест.

Учитель: Так, дякую. Добре . Дійсно, у вірші «Тарас Шевченко» В.І.Діденко дає зрозуміти, що як і Великий Кобзар, він ітиме своєю тернистою дорогою і не зійде на узбіччя.

4.Словникова робота. Слід уточнити,що це вірш – кантата. Це незнайоме для вас слово і тому запишіть у зошит визначення:

Кантата-старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якої - небудь урочистої події; ода.

Як бачимо, тематика творів В.І.Діденка різноманітна .Він і поет-патріот, і поет-громадянин, і поет – історик.

Учитель: ІІІ група «Декламатори» розкриє нам ще один аспект творчості поета.

Звіт ІІІ групи.

Ми розглядали творчість В.І.Діденка як поета – лірика. Василь Іванович любив усе прекрасне: квіти, птахів, річку Гайчур. Майже у кожному ліричному творі зустрічаються назви квітів: «кульбабки жовті в березі», «десь подівся пролісок», «червоними квітами дихає мак», « жоржин краса червона схилилась на тини», «троянди світяться в росі», «і тихий цвіт конвалій», «помереж мені мила сорочку у червоні і чорні квітки».Співуче серце було у Василя Діденка. Наспівало воно багато прекрасних поезій, що ввійшли до збірок: «Степовичка», «Вродливий день», «Дивосвіти любові», «Дзвонять конвалії», «Червоний вітер», «Рання ластівка», «Дзвінка фонетика», «Дивокрай», «Серцем, сповненим любов’ю». Сьогодні ми декламуємо ліричні вірші поета. (Учні декламують вірші, які підібрали самостійно – 6-8 віршів)

5. Слово вчителя:

Квіти були ознакою щирої, ніжної, пісенної душі Василя Івановича Діденка. Так, пісенної, бо багато його творів здобули нове життя – стали піснями. Але найкращою піснею стала «На долині туман», яка була своєрідним хітом у молоді 60 – років. Сьогодні ми послухаємо її у виконанні племінниці В.І.Діденка-Наташі Діденко, яка не так давно закінчила нашу школу. 6. Музична композиція.

        (Звучить пісня «На долині туман»)

7. Творча лабораторія. Пісня ця набула такого значення, що деякі жителі нашого міста почали писати вірші – відповіді.

Надаємо слово учениці Івасюк Яні:

Я мешкаю на вулиці Дачній, у мене є сусідка Статист Любов Семенівна, яка створила цей вірш:

На долині туман рано – вранці упав.

На долині туман

Рано - вранці упав.

Мак червоний в росі

Рано – вранці скупав.

Босоногий Василь

По долині ішов.

І почув солов’я

У саду за селом.

Він звернув до села,

Босоногий ступав.

На долині туман

Рано – вранці упав.

Соловей щебетав,

Він до себе гукав,

А Василь по росі

Босоногий ступав.

Підійшов він у сад,

Слухать став солов’я.

А під деревом там

Білокуре дівча.

Воно змокло в росі

І в тумані стоїть,

Слуха теж солов’я,

Мак червоний держить.

Коли сонце зійшло,

Розійшовся туман.

Залишився Василь

З білокурим дівчам.

Перестав соловей

У саду щебетать.

Відтоді став Василь

Там дівча зустрічать.

Став поетом Василь,

Вірші став писать.

І слова цих віршів

Стали в пісні звучать.

Я дарую слова

На річницю твою,

Щоб летіли за тим,

Хто несе людям спів.

Спи наш, любий Василь,

Український поет.

На могилі твоїй

Стоїть там твій портрет.

Я підходжу завжди

І з тобой говорю.

Та в визнання твоє

Дарую пісню свою.

На долині туман

Рано – вранці упав.

Та Діденко Василь

Із могили не встав.

До вірша є припис самобутньої поетеси: «Написала цю пісню на згадку рідним і близьким покійного українського поета Василя Івановича Діденка в день його річниці 3 лютого 1998 року о 23 годині 30 хвилин. Любов Семенівна Статист. м. Гуляйполе вулиця Дачна 28/ 2.» І хай цей вірш не зовсім досконалий, але написаний від чистої душі. Дуже приємно, що прості трудівники не залишились осторонь і, як уміють висловлюють свої почуття.

8. Демонстрація ілюстрацій. Учениця: А я пробувала створити ілюстрації до творів В.І.Діденка. Ось, що в мене вийшло.

Підсумкове слово вчителя.

Поезія В.І.Діденка творила чудеса. Його визнали відомі талановиті письменники Михайло Стельмах, Максим Рильський, Андрій Малишко, про нього з великою повагою згадують друзі - Микола Сом та Василь Федина. Його лірика хвилює нашу душу, бо вона зігріта милосердям рідкісно доброго і чутливого серця. Таким людям, як Василь Іванович, мабуть, нелегко живеться на світі. Бо вони не вміють лицемірити, хитрувати, вірять лише у чистоту людських стосунків, не можуть себе протиставити світу байдужості. Можливо, тому так рано вони закінчують свій життєвий шлях і йдуть у небо. Про таких говорять: «Не зорі падають із неба – зірки йдуть у небеса». Здається, що справжнє визнання неперевершеної поезії В.І.Діденка прийшло уже після його смерті. З метою увічнення пам’яті поета, його ім’я присвоєно районній бібліотеці нашого міста, пісня «На долині туман» внесена до шкільної програми для вивчення напам’ять, друкуються збірки творів, ми з вами проводимо уроки літератури рідного краю, де згадуємо дивака із таврійських степів - В.І.Діденка.

А щоб відчути подих творчого процесу поета, я пропоную звернути увагу на рукописи Василя Івановича. Ось так творилися шедеври…

9. Демонстрація рукописів.

VІ . Підсумки . Рефлексія. Про поета можна говорити безкінечно, але, на жаль, урок закінчується. І наостанок хочеться почути : « Чому ж вчить нас поезія Василя Івановича?»

Вчить шанувати одвічні народні цінності – родину, землю, красу, щирість; розкривають моральну красу, душевне багатство земляків, чарівну силу українського слова. Які асоціації викликала у вас постать В.І.Діденка?

1. Створення асоціативного куща «Постать В.І.Діденка».

ІV. Оцінювання. V. Домашнє завдання: Підготувати проект до уроку літератури рідного краю (за творчістю І.К.Кушніренка).

Список використаних джерел

1. В.І. Діденко "Серцем, сповненим любов'ю".Вибране. Гуляйпільська друкарня. 1998

2. В.І. Діденко "Дивокрай". Поезії. Київ. Вид. "Дніпро".1987.

3. В.І. Діденко "Вродливий день". Лірика. Київ "Радянський письменник. 1979.

4. В.І. Діденко "Над звездами ясними". Вірші. Радянський писменник. 1961.

5. Великий Луг. Поезії. Запоріжжя. РВО "Видавець" - М.П."Берегиня". 1992.

6. Рукописи поета.

Додатки

Фотогалерея уроку