Розробка сценарія свята "Хліб всьому голова"

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Увага! Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації без письмового дозволу автора. Дозволяється, з метою навчання, використовувати елементи розробки з обов'язковим посиланням на дану сторінку.

Драгонер сертификат 142.jpg

Автор:

вчитель початкових класів

Запорізька Загальноосвітня школа № 91

Драгонер Олена Вікторівна

Тема: свято для учнів 3 класів "Хліб всьому голова


"Хліб - всьому голова", фотоальбом заходу

Тип урока: позакласний захід

Цели:
познайомити з історією винекнення хліба, звичаями та традиціями народу щодо хліба;
збагачувати знання учнів про професії людей хліборобської праці;
виховувати шану до хліба, повагу до праці людей, пов'язаних з виробництвом хліба"

Сценарій свята

Свято проводиться в класній кімнаті, актовому залі школи. На видному місці «дідух» - сніп жита чи пшениці, коровай на рушнику, хлібобулочні вироби на розшитих рушниках і серветках, вареники в керамічному посуді, гречаники,шулики, пироги.

На стінах, дошці слова з усної народної творчості: «Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться», «Хліб – усьому голова», «Хліб – батько, вода – мати!», «Як хочеш жити – сій жито», «Хліб на столі, то й стіл – престол, бо як хліба тільки трошки, то й стіл – дошка», «Кинь ячмінь в болото – вбере тебе в злото». На свято запрошують пекарів з хлібозаводу, робітників з хлібних магазинів. Перед початком свята звучать українські народні пісні про хліб, про людей праці.

«На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну»


Ведучі (в українських костюмах)

Ми починаєм наше свято! Людей зібралося багато… Щоб веселитись і співати, Про свято слово слід сказати.

Гостей дорогих Ми вітаємо щиро, Стрічаємо з хлібом, Любов’ю і миром.

Учитель. Любі мої друзі! Відгадайте загадку, а відгадкою буде те, про що ми будемо сьогодні говорити. В землю кидалось, На повітрі тулялось, В печі гартувалось, Запахом своїм усіх привертало. (Хліб) - А що таке хліб на вашу думку? Хліб - це наша щоденна їжа. Це найдавніша і найпотрібніша їжа. Нашу Вітчизну Україну - з давніх-давен називали хлібним краєм, бо люди, що жили тут, - українці-хлібороби, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і вирощували на ній хороші врожаї. • Для нашого народу хліб був не просто стравою - це була основа основ життя і найдорожча святиня. Хліб у кожній родині - найперший годувальник, батько, всьому голова і розпорядник. Де є хліб і вода - там голоду нема; коли є хліба край, то і під вербою рай, і стіл - престіл. А як хліба ні куска, то і в палаці тоска, і бесіда суха. Без перебільшення можна сказати: без хліба немає життя. Недарма у слів «жито» і «життя» один корінь. - А чи знаєте ви, звідки до нас прийшов хліб?

Ведучий І

Здається, що він був завжди. Але це не так. Учені вважають, що у далеку-далеку давнину люди споживали зерна дикорослих рослин, коли їм не щастило на полюванні Згодом зерна почали розмочувати у воді, роздрібнювати на кшеиі. Минуло ще багато-багато років, і люди навчилися випікати на розжарених каменях прісні коржі. Це був, власне, і перший хліб.

Ведучий 2

Просо - найбільш древня культура, виходець з Китаю. Просо здавна вирощувалось у нашій країні. На Черкащині його знайдено під час археологічних розкопок трипільської культури, яка існувала 6000 років тому. Просом і пшоном розраховувались нарівні з грішми. Воно найбільш оспіване в народних піснях. Ой ти, просо, волото, волото, Ти, дівчино, золото, золото...

Ведучий 1 Жито і життя - слова одного кореня. Жито було символом життя і достатку ще в ті прадавні часи, коли в наших предків головним богом був не Войовничий владар блискавок і покровитель князів та воїнів Перун, а покровитель родючості та насіння, господар урожаю Род. Ім’я цього слов’янського божества звучить і зараз у багатьох значущих наших словах: народ, родина, рідний, родючість, урожай, народження, родич, родовик, дорідний, природа та ін. Звідси й часте поєднання поняття «жито» саме з цими словами в багатьох народних піснях.

( Звучить пісня «Ой зеленеє жито, зелене»)


1 ведуча.

Коли я йду роздольним поле

У світ розбуджених світань,

Мені до ніг колоссям повнодзвонним

Навкруг вклоняються густі жита. (А.Демиденко)

2 ведуча. Порівняно із пшеницею жито прийшло до людей набагато пізніше. Вчені доводять, що першими його почали сіяти племена, які жили на території сучасної України. І за досить короткий час воно стало тут головним хлібом. Причина цього: в холодні зими пшениця вимерзала, а жито не боялося морозів. Можливо, ще в ті часи народилися відомі нам усім приказки: «Жито годує всіх, а пшениця на вибір», «Не вважай на врожай, а жито сій». Батьківщиною цього злака, як вважають, є гірські райони Північної Африки й Західної Азії. Серед 13 видів лише один культурний, решта – дикі. А в горах Західної Німеччини росте жито заввишки понад 2м, ніби виправдовуючи побажання: «Роди, земле, жито з голоблю,, а картоплю – як колесо». Називається воно «очеретяне», бо солома жорстка, бура

(Звучить пісня «Сіяв батько жито», муз. І.Карабиця, сл.. В.Крищенка»)

1 ведуча.

На Полтавщині існував такий звичай. Весною господар на ситих конях з хлібом-сіллю під’їжджав до поля. Він піднімав хліб до сонця і казав: (показує учасник свята в ролі господаря) -Благослови, Боже, щоб родило всюди! (тричі кланяється на схід сонця і на всі чотири сторони світу, кладе хлібину серед поля і береться до зерна)

В добрий час, Як у людей, так і в нас! Хто перший почав, Щоб у мене позичав! (Розсіває зерно)

Землю я благословляю На багатий урожай, Хай достатком розквітає Степовий наш рідний край.


Діти, а які ви знаєте прислів’я, приказки про хліб?

-«Хліб – усьому голова». - «Посієш вчасно – збереш рясно». - «Багато снігу – багато хліба». - «Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі» «Земля-трудівниця аж парує, та людям хліб готує» -«Хто про землю дбає тому вона повертає»


В одному селі трапилась дуже цікава історія. Давайте подивимось її. (Інсценізація казки «Без труда нема плода»)

Біжить вовк. Побачив чоловіка. - Я тебе з’їм. - Не їж мене, я тебе почастую хлібом. Почастував чоловік вовка хлібом. - Ну і смачний! - похвалив звір, а далі і питає: - А де ти його взяв? - ТА де взяв? виорав... - І все? - Ні, потім посіяв жито... - І вже маєш хліб? - Та ні. Почекав, поки жито зійшло, виросло, поспіло. Потім я його вижав, змолотив, намолов борошно, замісив тісто й аж тоді напік буханців. - Що смачний хліб, то смачний! - сказав вовк Та скільки ж коло нього походити треба! - Твоя правда, - сказав чоловік. - Клопоту багато. Але без труда нема плода.


Вчитель.

То як приходить до нас хліб? - Діти, а чи любити ви відгадувати загадки? А чи знаєте ви загадки про хліб? Загадайте один одному. 1. У пору літню в час осінній, навесні в гарячий час, косять, жнуть вони і сіють, орють лан у котрий раз. (Хлібороби)

2. Щоб город перекопати, що беруть до рук? (лопату)

3.Потім з рук у м’яку грядку Висівають що? (зернятко)

Щоб зернятко ожило Треба сонце і (тепло)

3. Зуби має, а їсти не просить. (Борона)

4. Ходить полем з краю в край, Ріже чорний коровай. (Трактор)

5. Відгадай загадочку, кину її в грядочку,

Нехай моя загадочка лежить до весни. (Озимина)

6. Не чоловік, не звір, а має вуса. (Овес, колос)

7. Крилами махає, а не літає. (Млин-вітряк)

8. Б’ють мене ціпами, ріжуть мене ножами,

За те мене отак гублять,

Бо всі мене дуже люблять. (Хліб)

Ведучий.

Які чудові обряди і звичаї приносить до нас наша українська земля, люди праці, їх любов до рідного краю. Я розповім про деякі з них. Так, коли збирали врожай, на корню залишали жменю хлібних колосків, їх завивали. Жито залишали Спасу «на бороду», ячмінь — Маковею, пшеницю -Пречистій на одягання, гречку - Покрові, а овес - «царською/ ко;;:о ::а гриву». Інші робили собі «дідуха» - сніп жита чи пшениці, як уособлення хліборобського дух?, і зберігали на Святий вечір, заносили його до хати, ставили НП покуті - 6 січня.

Ведучий.

Існував ще один звичай. З останніх колосків заплітали вінок і одягали його на саму красиву дівчину. З піснями женці ЙШЛИ В село і співали А ми своєму пану

Та й зробили славу:

Житечко пожали,

В снопи пов’язали,

У копи поклали.

Ведучий. Господар зустрічає женців біля воріт хати з хлібом-сіллю. Він запрошував всіх до столу, частував. Дівчину у віночку садили на покуті. Цікаво, що віночок із колосків зберігали на покуті під образами до наступного врожаю. А через рік зерна, які були в віночку, сіяли на новому лані. В день Спаса віночок із колосків освячували в церкві поруч з хлібом.

(Звучить пісня «Хліб – всьому голова» на муз. Н. Кудрина, сл.В.Балачана)

Ведучий. А ось час підійти і до хліба на столі. Але до нього ми так звикли, що давно перестала замислюватись: а чи він існував? Старовинна легенда сповідає, що у стародавньому Єгипті один раз забувся раб витопити піч, а другий, не помітивши цього, сунув у неї тісто. Звичайно, хліб зостався сирим. Однак тісто виглядало дивно: вкрите якимись пухирцями, воно мало ще й незвичайний запах. Запалили в печі й знов поставили туди тісто. І яка ж була радість, коли хліб вийшов пухнастий і смачний. Так уперше були «використанні» дріжджі. Хліб в українців, народу з давніми землеробськими традиціями, був і є одним з найцінніших харчів. Ще у далекому минулому з ним їли густі й рідкі страви на сніданок, обід і вечерю, фрукти й кавуни чи молоко на підвечірок. Казали: - Без хліба - суха бесіда. Рибка без хліба - бридка - Хліб та вода - козацька їда

(Пісня «Із сиром пироги»)

Ведуча. З хлібом приходили сусіди і родичі вітати з новонародженим. Хлібом і сіллю зустрічали і проводжали гостей. Житнім зерном обсипали молодих, які їхали до шлюбу, казали: «Сип жито, щоб довго в парі жити, і не сип пшеницю, бо буде вдовиця» Хліб шанували і берегли. Впаде окраєць на землю - підбери, поцілуй, значившись, обтруси і з»їж. Так слід було чинити за народним етикетом. Крихти не викидали, а, зібравши рукою, з»їдали. Хліб у народних уявленнях здавна став символом добробуту, гостинності, щедрості, увійшов у духовний світ людини, як кайвкща цінність. Вед. Як правило, хліб пекли раз на тиждень. Вважалося, що це не можна було робити проти великих свят, а також напередодні п’ятниці й неділі. Більше, як на тиждень «заводити» хліб не годилося, інакше до хати могли завітати старці-злидні. Турбота про випічку хліба лежала на господині. У день, коли спеціально для хлібів розпалювали піч, вона трималася сурова і зосереджено, від неї не чули жартів. Ще б пак! Адже якість хліба - це жіноча честь і авторитет. ї не хотілося почути господині таке, якщо не видався хліб: «Місила - бодай трясця трусила, пекла - бодай катових рук не втекла», «Ох, і спекла наша Луця, що не їсть і цюця.»- Піч для хлібів випалювали добряче і рівно. Під паляниці часом підкладали сушене капустяне або дубове листя. До двох годин хліб сидів у печі. Господиня уважно слідкувала за випічкою. Про верх, який відстав, говорили:Хоч горобців заганяй.», а про тріщини:»Мов плугом поорані» Дві хлібини, що спеклися, роз’єднували над головою дівчини. А паляничка, яка перевернулася в печі,свідчила про близьку смерть, що може завітати до хати.

Ведучий. 1 Які ж хліби випікали в Україні? Франзуцький письменник Оноре де Бальзак, який у середині 19 століття перебував в Україні, писав на батьківщину: «…як Ви прийдете на Україну, в цей рай зелений, де я запримітив уже 77способів приготування хліба…» У багатьох місцях любили перепічки, тісто для яких катали тонко і через 10-15 хвилин виймали з печі. Їли гарячими. До борщу пекли пампушки. Балабушками називали невеликі хлібини, які готували із залишків тіста. Коли не вистачало хліба до наступної випічки, з прісного тіста готували коржі. Тісто розкатували і підсмажували, потім складали у макітри і запікали у печі. Ці «плесанки», «дужики», «пундики» вживали і старі, й малі. На Полтавщині пекли «гречаники», на Поділлі – «матротенники», на Закарпатті з кукурудзяного борошна пекли «пугачі», «перевертеники», «ріп’яники». Запорізькі козаки пекли в дорозі «загреби» - коржі, які загрібали попелом і гарячим жаром.

Вчитель.

- А які звичаї, пов’язані з хлібом, знаєте ви?

Учень.

Вірили, що хліб на рушнику має магічну властивість дарувати благополуччя, щасливе майбутнє. А спробуй було поклади хліб на столі сподом доверху. Батьки карали за це.

Учень.

Навіть різати ножем хлібину годилося тільки «до себе», а не «від себе», щоб тим самим не применшувати його значення. Коровайниці, посадивши у піч весільний коровай, обмивали від тіста й борошна руки над хлібною діжею, самі умивалися тією водою й умивали всіх присутніх на обряді, цілувалися й носили на руках діжу, величаючи її та піч.

А піч наша на сохах,

А діжу носять на руках.

Воду урочисто виливали під родюче дерево, вірячи, що це принесе молодій парі щастя, кохання, довголіття шлюбного союзу.

А ми руки мили

І під вишню лили,

Щоб дітоньки любувались. Учень. Навесні дівчата і хлопці у численних веснянках, а діти в колективних іграх «накликали» родючість житнім нивам. А згодом дітям заборонялося стрибати і гойдатися на гойдалках, аж поки жито не заколоситься, бо вважалося, що земля в цей час вагітна, і можна порушити її спокій. Ведучий. А ось ще один звичай, який існував на Запоріжжі Коли дожинали ниву, то залишали нескошеною ланку хліба «Спасибі на бороду». Розпочинати косовицю дозволяли лише тоді, коли одного зрізу з коси вистачало поїсти корові.

( Учні розказують вірші)

І вже я сам,

Мов колос край села,

Пере зернився піснею до хати.

Де колосистий колос одягла

На день обожників,

Україна-мати.

Ти прийди до нас, врожаю,

Бо ми працю прославляєм,

Коли візьмем все із поля,

Усміхнеться до нас доля!

Я в руки беру золотий колосок,

Я зріс на полях Запоріжжя.

В нім бачу я твердий, упевнений крок

В майбутнє, що щастя людини.

Засівна пісня

Гей, прослала нива Чорне полотно

Ллється жовта злива

Сіється зерно.

Сійся, родися,

Колосом розвийся,

Засівайся, ниво,

Людям на добро.

Проростай, зерно

Проростай, зерно

Із землі,

Вже вернулися журавлі,

І над полечком - синя вись.

Проростай, зерно.

Не барись.

Знову зеленню

Вкрий лани,

Мідним колосом

Задзвени.

Проростай, зерно,

Виростай

На багатий наш урожай.

Рідне поле

Добрий ранок, рідне поле!

Любе поле, добрий день.

Не наслухаюсь ніколи

Гомінких твоїх пісень.

Житнє поле... Чисті звуки

Линуть в небо голубе,

Хліборобські добрі руки

Знов озвучили тебе


У полі

У полі спить зоря під колоском

І сонно слуха думу колоскову.

І сонна тиша сонним язиком

Шепоче саду сиву колискову.


На жнивах.

З погодою нас доброю

Схід сонечка віта,

Од обрію й до обрію

Красуються жита.

Вітрець війнув пшеницею,

Колосся нахиля,

За труд людський сторицею

Врожай дає земля.

А ми хіба не зможем –

З охотою поможем

В труді КОЛГОСПНИМ ЛЮДЯМ.

З охотою, з любов’ю.


Ведучий.

- Люди яких професій допомагають хлібові прийти до нашого столу. - Де випікають хліб?


ХЛІБОРОБИ

Що живуть у селі.

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це, малі.

На руках у них буває

Пил,земля – та це дарма,

Кожен скаже, кожен знає,

Кращих рук, як ці, - нема!

Хлібороб в колгоспнім полі

Нам вирощує врожай.

Пшениці шумлять на полі,

Де початок їм, де край!

А їсте ви паляницю,

Калачі їсте смачні -

Не забудьте уклониться

Хліборобові за те.


- Не кидайсь хлібом, він святий! –

В суворості ласкавій,

Малечі кучерявій.

- Не кидайсь хлібом, то ж бо гріх! –

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землі палку невтому,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.


Виходять в степ бригадами

Колгоспні жниварі.

Хлібами урожайними

Пишаються вони.

Жниварками, комбайнами

Видзвонюють лани.

А ми хіба не зможем –

Хіба сидіти будем?

З охотою поможем

В труді колгоспним людям.

З куточка до куточка

Окинем пильним оком,

Зберем до колосочка,

Немовби ненароком.

Проходять люди нивою

Між золотавих кіп,

З усмішкою щасливою

Кладуть останній сніп.

Уже порою пізньою

Закінчила жнива

І радісною піснею

Все поле ожива.


Ведучий.

Хлібом вклоняємось низько, -

Їм – хліборобам,

Пахарям вічним, сіячам полів.

Люди, воістину, живі не хлібом єдиним,

Правда, тоді лиш… коли хліб на столі.

Своєю працею, навчанням, діянням ми звеличуємо тебе, Україно! (Звертаючись до молоді).

Шануте здобуте трудом поколінь,

Помножте його у пошані,

В тім – корінь життя,

Крила стремлінь,

Діти мої кохані. ( М.Нагнибида)


( звучить пісня «На добро» на муз. І.Карабиця, сл.. Ю.Рибчинського. Гостей пригощають варениками, пирогами. Разом з гостями пригощаються учасники свята)

Література:

  • Цимбалюк Н. Свято урожаю / М. Цимбалюк // Позакласний час. – 2005.- № 17.- С.31-33.
  • Хліб святий – дар Божий: жниварські звичаї та обряди // Позакласний час.- 2011.- № 8. – С.94-95.
  • Пасічник В. Хліб – усьому голова : (матеріали до виховного заходу для уч. 2-3 кл.) / Валентина Пасічник // Початкова школа.- 2011.- № 9.- С.61-63.- № 10.- С.51-54
  • Обряд «Зажинки» : свята та звичаї українського народу // Позакласний час. – 2010.- № 6. – С.54-56.
  • "Розкажіть онуку" №10 2005р Сценарій свята для учнів 2 - 4 класів "Хліб - всьому голова"
  • пісня про хліб на youtu.be