Стаття "Особливості навчаня лексики німецької мови в початковій школі"

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Увага! Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації без письмового дозволу автора. Дозволяється, з метою навчання, використовувати елементи розробки з обовязковим посиланням на дану сторінку:

Дроздова С.О. Стаття "Особливості навчаня лексики німецької мови в початковій школі". Портал ЗапоВікі. 21.01.2014. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zw.ciit.zp.ua/index.php/Стаття_%22Особливості_навчаня_лексики_німецької_мови_в_початковій_школі%22

Sertifikat Drozdova 41.JPG

Особливості навчаня лексики німецької мови в початковій школі


Особливості навчаня лексики німецької мови в початковій школі

Автор: Участник:Дроздова Светлана Запорізька загальноосвітня школа № 29


Вступ

Соціально-економічні зміни в нашому суспільстві, такі, як повсякденне використання новітніх інформаційних технологій, збільшення попиту на знання сучасних європейських мов на ринку праці, привели до необхідності інтенсифікації і вдосконалення навчання іноземної мови. Суспільство ставить запит на глибокі та якісні знання іноземної мови кожному випускнику школи, а тому і вивчення найкраще розпочати у молодшому шкільному віці.

Перший рік навчання в початковій школі відіграє особливу роль. У цей період закладають основи для практичного засвоєння учнями усного мовлення і читання, сприймання і створення висловлювань, на якому будується подальше навчання в середній школі.

Знання іноземної мови асоціюється зі знанням слів, а володіння мовою – з лексичними навичками. Отже, лексичні навички треба розглядати як найважливіший і невід’ємний компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу.

Основна частина

До лексичного запасу учнів 1-го класу, який вони повинні засвоїти в усному мовленні і читанні, входять більшість структурних лексичних одиниць (артиклі, займенники, прийменники, сполучники), частина найбільш частотної лексики і певна кількість тематичної, необхідної для здійснення усного спілкування учнів за ситуаціями в межах шкільної програми; учні засвоюють також слова, які складаються з відомих їм елементів. Крім того, під час навчання учні ознайомлюються пасивно з певною кількістю лексичних одиниць, які вчитель вживає у своєму мовленні. Це вирази класного вжитку, назви місяців, які вживають також у текстах для читання. Частину такої лексики учні можуть використовувати у своєму мовленні, що треба всіляко заохочувати.

Ознайомлення передбачає одночасну подачу форми лексичної одиниці і її значення, що зумовлює появу в свідомості учня потрібних асоціацій між матеріальними і смисловими планами.

Перший етап формування лексичних навичок – етап сприймання на слух. Учитель вимовляє нове слово кілька разів ізольовано, а потім у складі речення, щоб учні навчилися легко впізнавати його в потоці мовлення. Наприклад, учитель роздає учням картки з новими словами, а потім зачитує текст, і під час цього кожен учень піднімає в гору картку зі словами, вимовленими вчителем. Сам акт подачі лексичної одиниці є короткотривалим у часі, він може повторюватись двічі і навіть тричі.

При введенні нових слів учителю необхідно звернути особливу увагу на їх вимову, написання, вживання у різних ситуативних контекстах. Для кращого засвоєння лексичної одиниці вчитель повинен використовувати контекст, засоби наочності, аналіз словотворчих елементів, порівняння незнайомого слова зі словом рідної мови, схожим за формою і значенням, пояснення через опис. Ретельно дібрані зорові образи або зображення дають можливість чітко зафіксувати нові слова.

Після ознайомлення діти тренуються вимовляти нові лексичні одиниці. Цей етап формування лексичних одиниць називається вимовлянням. Учні повинні вміти вимовляти нові слова, навіть якщо перед ним стоїть мета навчатися лише читати та розуміти чужу мову. Якщо вони навчаться їх вимовляти, то краще запам’ятають і легше розпізнаватимуть. Для тренування вимови нових лексичних одиниць доцільно використовувати загадки або римівки. Перевагою молодших школярів є також потенційно великі можливості довготривалої пам'яті. Так, спостереження показують: за умови стимулювання властивої для цього віку ігрової або пізнавальної мотивації діти досить легко і міцно запам'ятовують не тільки окремі слова або словосполучення, але й мовні кліше, фрази, мікро-діалоги, малюнки, віршики, пісеньки. (Додаток 1)

Наступний етап – етап автоматизації дій учнів з новими лексичними одиницями. Засвоєння нових лексичних одиниць – процес довготривалий. Нова лексична одиниця повинна «визріти» у свідомості учня. Вчитель повинен прагнути, щоб учні добре засвоїли звукову сторону слова, тоді їм буде легше використовувати його в мовленні і розпізнавати в процесі аудіювання. Проте учні також повинні запам’ятати графічний образ слова. Щоб зрозуміти його при читанні і відтворити на письмі. Іноземне слово тільки тоді можна вважати засвоєним, якщо матеріальний звук (звучання, вид написаного слова) негайно викликає в мозку образну уяву про річ, дію, явище, стан, які даним словом позначаються. Учні виконують такі типи вправ: імітація зразка мовлення, лаконічні відповіді на запитання вчителя, розширення зразка мовлення, відповіді на інші типи запитань, самостійне вживання ЛО у фразі (реченні).

Розглянемо цікавий досвід введення нових лексичних одиниць та їх закріплення. Лексичні одиниці вводяться за допомогою пояснень їх значень уже знайомими дітям словами іноземною мовою. Переклад дається лише в тому разі, якщо слово не зрозуміле. Для закріплення нових лексичних одиниць учитель використовує такі вправи:

1. Готує картки, на яких несподівано розташована велика кількість знайомих та незнайомих слів, зокрема і тих, які щойно вивчили. Учні повинні вибрати з усіх слів лексичні одиниці, які були введені на минулому уроці. Дана вправа розвиває зорову пам'ять.

2. Учитель вимовляє уже відому дітям дефініцію. Учні називають саме слово. Цю роботу учитель організовує у вигляді ігрових моделей: - учень виступає в ролі вчителя, вимовляючи дефініцію і запитує їх у своїх товаришів; - група діліться на дві команди; одна вимовляє дефініції, інша називає слова; - учитель готує кубик, на сторонах якого наклеюються нові слова. Учні по черзі кидають кубик і вимовляють значення того слова, яке їм випало.

Наступний етап в процесі виучування – обробка правопису. Група ділиться на дві команди. Слова диктуються, а учні по черзі пишуть їх на дошці. Учень відповідає не тільки за себе, а й за свою команду. Робота, яку вони виконують, стимулює пам'ять дитини.

Найважливішим етапом заучування лексики є наступний. У класі стоїть велика яскрава коробка. Закінчивши перевірку результатів запропонованого завдання і виправивши усі помилки, дітям пропонується подумати і згадати яке слово (чи слова) є для них важкими чи погано запам’ятовуються. Це буде «секретне слово». Дитина пише «секретне слово» на аркуші паперу і кладе в коробку, проте інші учні не повинні знати про нього. Наступна кількість уроків учитель і з дітьми працює над новою лексикою, виконують тренувальні вправи, не відкриваючи коробки. Зайшовши в клас і побачивши яскраву коробку, всередині якої знаходиться «секретне слово», учень починає думати про нього. Безпосередня увага учня, яка сконцентровується на важкому для нього слові, допомагає запам’ятати його. Через кілька днів, на перерві, ми відкриваємо коробку і вибираємо «слово – чемпіон», яке більш за все не сподобалось учням і було написано на листках найбільшу кількість разів. Проте до цього моменту всі «важкі слова» вже здаються легкими. Описаний ігровий досвід ще раз доводить доцільність навчання на початковому етапі ігровими методами. (Додаток 2)

Висновки

Досвід показує, що найпростіше, а головне – найефективніше діти засвоюють іноземну мову через гру, особисту зацікавленість. На початковому етапі навчання іноземної мови гра – це найдоцільніший метод, який використовується для формування лексичних навичок у дітей.

Діти молодшого шкільного віку перебувають на стадії так званих конкретних операцій. Вони живуть тим, що їх оточує, і особливості цього періоду не можна не враховувати. У порівнянні з дітьми старшого віку вони ще не готові сприймати правила, пояснення, абстрактні розмови про закони мови. Ось кілька порад, які можуть полегшити роботу з молодшими школярами.

• Не пояснювати граматику, використовуючи поняття, якими звикли оперувати, такі, як Präsens, Dativ тощо.

• Уникати правил типу «Для того, щоб переробити ствердження у запитання, треба…»

• Деякі граматичні явища можна пояснити, звернувши на них увагу дітей (Подивіться на -е в кінці слова) і навести приклад.

• Деякі складні поняття або структури потребують додаткового повторення, але для того, щоб це не набридало дітям, потрібно пояснювати необхідність і корисність таких вправ і, звичайно, урізноманітнювати їх.

Всі знають, що дитина не може надовго зосередитися. Але ми можемо побачити приклади зосередженості дитини під час перегляду мультфільму! Звичайно, важко зробити кожний урок захопливим, але реальністю є те, що діти чутливо реагують на складні, незрозумілі і нецікаві вправи. Наше завдання — спробувати зробити уроки цікавими і динамічними. Тоді мотивація дитини зросте і ми будемо здивовані результатами. Для цього треба не забувати такі правила:

• Шукати матеріали, які окрім повсякденних знайомих ситуацій показали б дітям і світ казки, і мали б велику кількість цікавих ігор, пісень і віршиків.

• Урок краще планувати як серію різноманітних завдань (бажано чергувати фізичну і розумову діяльність).

• Вчитель — головний актор у класі. Від його настрою, енергії і самопочуття залежить успіх кожного уроку.

• He забувати про веселощі і почуття гумору. На відміну від світу дорослих, у дітей особливе почуття гумору — не треба забувати про це і не треба вгамовувати їхні веселощі.

• Діти дуже допитливі. Необхідно використовувати це у своїх цілях — те, що цікаво, діти краще запам'ятовують.

• Не обтяжувати урок поясненнями — завдання повинні бути різноманітними, цікавими і практичними з точки повторюваності лексики, граматики і мовних функцій.

• Не забувати відзначати успіхи дітей і заохочувати їх до подальшого навчання.

Треба бачити успіхи та не помічати невдачі. Адже невдача веде до невіри – невіра веде до браку мотивації – брак мотивації веде до прямої відмови зробити ще одну спробу. І навпаки, успіх веде до перемоги – перемога веде до мотивації – мотивація веде до бажання перемагати – і до нових успіхів.


Додаток 1

sein

Ich bin,

du bist,

er ist,

wer ist bei uns Artist?

Wir sind,

ihr seid, sie sind,

du bist Artist, mein Kind!


Ich bin groß,

du bist klein.

Wir sind lustig, das ist fein.

Ihr seid sportlich,

sie sind fleißig.

Alle kommen aus Leipzig.


haben

Ich habe,

du hast, er hat –

wer ist bei uns Akrobat?

Wir haben,

ihr habt, sie haben –

wir sind keine weißen Raben!


Im Zoo

In den Garten gehen wir,

Wilde Tiere wohnen hier.

Löwen, Tiger, weiße Bären,

Die im kalten Wasser leben.

Hier ein Wolf und da ein Affe,

In der Mitte die Giraffe.

Kleine Vögel auf dem Baum

Fangen rasch, die siehst du kaum.


In der Schule

Bleistift, Füller und Papier

Haben alle Schüler hier,

Bücher, Hefte und Pennal

Und dazu ein Lineal.


Die Feder liegt in dem Pennal

Und auf dem Tisch das Lineal.

Die Hefte liegen in dem Schrank,

Die Bücher sind hier auf der Bank.


Hier steht der Tisch, der Stuhl, der Schrank.

Das ist die Fahne, die Mappe, die Bank.

Hier liegt das Buch, das Heft, das Lineal,

Das ist der Gummi, die Uhr, das Pennal.


Die Tafel ist schwarz,

Das Heft ist blau,

Die Kreide ist weiß,

Der Gummi ist grau.

Die Fahne ist rot

Und gelb das Lineal,

Der Bleistift ist grün

Und braun das Pennal.


Meine Familie

Ich heiße Hans

Mein Vater heißt Franz

Meine Mutter heißt Renate

Meine Oma heißt Beate

Meine Schwester heißt Ottilie

Das ist meine Familie.


Reime

In der Mappe haben wir

Hefte, Bücher und … (Papier)


Wir haben Ranzen, Mappen,

wir haben Kreide, … (Lappen)


Unsere besten Freunde sind:

Sonne, Wasser, Luft und … (Wind)


Der Sommer kommt bald,

dann gehen wir in den … (Wald)


Kalt ist nicht heiß,

und schwarz ist nicht … (weiß)


Dreizehn Mützen, vierzehn Mäntel

Hat im Schrank das kleine Mädchen,

sechs Pullover, fünfzehn Hosen,

rot und blau, grün und rosa.

Wo ist denn mein Sonntagskleid?


Weiß ich nicht. Es tut mir leid!

Weiß die Milch und weiß das Brot

Und die Blumen blau und rot,

grau die Katze, schwarz der Hund –

Kinder, sagt, ist das nicht bunt?


Для фізкульт. хвилинки

Mit dem Kopfe nick, nick, nick.

Mit dem Finger tick, tick, tick.

Mit den Händen klapp, klapp, klapp.

Mit den Füßen trapp, trapp, trapp.

Mit dem Kopfe nick, nick, nick.

Mit dem Finger tick, tick, tick.

Einmal hin, einmal her


Rundherum ist nicht so schwer.

Eins, zwei, drei, vier

Alle, alle turnen (malen, rechnen, …)wir.

Eins, zwei, drei, vier

Alle, alle schreiben (tanzen, basteln, …)wir.

Додаток 2

1. Змійка

Допомагає засвоїти нову термінологію. Перший учень називає слово або коротке речення (Ich trage im Winter eine Jacke). Другий повторює його і додає своє, третій – обидва попередніх і своє тощо. Порядок слів зберігається.

2. Пароль

З метою швидкого залучення учнів до роботи можна об’єднати організаційний момент уроку з грою. Привітавшись, учитель не пропонує всім учням сісти, а просить кожного назвати, не повторюючись (ланцюжком – один за одним) слово – своєрідний пароль.

3. Хто більше

Учням пропонують перелічити на аркушах паперу слова, які були вивчено на цьому уроці (минулому). Через 3-4 хвилини учні припиняють записування слів. Учитель пропонує одному з учнів зачитати записані ним слова. Інші викреслюють назви, що повторюються. Учень у якого записано найбільше термінів, перемагає.

4. Логічний ряд

Учитель називає ряд слів (4-5), в якому одне слово зайве. Учні повинні його назвати та пояснити чому воно зайве.

5. Зникаючий вірш

На дошці записується невеликий вірш, який містить нові слова (або вивчені). Учні повторюють його за вчителем, перекладають, читають самі. Потім послідовно деякі слова зникають і вірш треба відновити, потроху зникає весь вірш, який знову треба відновити. На той час, коли вірш остаточно зникне, учні знатимуть його напам’ять.

6. Слово-речення-запитання-відповідь

Учитель вказує на учня й каже «Слово» (можна показати картинку). Учень промовляє слово, яке йому подобається (або називає предмет на картинці). Учитель вказує на іншого учня й каже «Речення». Учень складає речення з названим словом. Третій учень ставить запитання до цього речення. Четвертий учень відповідає на поставлене запитання. До речі, роль учителя може взяти на себе будь-хто з учнів. Можна продовжити ланцюжок: п’ятий учень може пояснити значення слова, шостий – підібрати синонім, сьомий – антонім тощо.

7. Цукерка

За допомогою цієї гри можна перевіряти знання про певний об’єкт, який треба відгадати. Учні ставлять запитання, що вимагають відповіді «Так» або «Ні». Той, хто відгадає, отримує цукерку.

8. Естафета

Учасники гри утворюють дві групи, кожна з яких стає перед дошкою. Перший граючий кожної групи одержує кусок крейди. За знаком того, хто веде гру, обидва одночасно підходять до дошки, і кожний пише на дошці слово, а потім передає крейду другому учаснику гри в своїй групі. Група, яка перша напише повне правильне речення, стає переможцем.


Література

1. Кравчук Л. Побачити кожний успіх // Іноземні мови в навчальних закладах. – 2002. № 10. - С. 43-48

2. Барановська І. Ненадокучлива німецька: Тексти, вірші, діалоги. – К.: Вид. дім «Шкільнй світ»: Вид. Л.Галіцина, 2006. – 128 с.

3. Туріщева Л.В. Психокорекційні ігри в роботі педагога. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 160 с.

4. Гин А. Приемы педагогической техники. – М.: «Вита – Пресс», 1999. – 82.с.

5. 99 методичних знахідок // Завуч наша вкладка. – 2004. № 33