Творчий проект «Ручка для письма»

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Тема. Творчий проект "Ручка для письма"

Автор: Краєвський Микола Денисович
вчитель трудового навчання Костянтинівської СРШ І-ІІІ ступенів "ПРОМЕТЕЙ" з поглибленим вивченням предметів Мелітопольського р-ну Запорізької обл.


Зміст:

1. Організаційно-підготовчий етап

  • 1.1. Формування завдання;
  • 1.2. Історичні відомості про виріб;
  • 1.3. Обґрунтування теми проекту;
  • 1.4. Вироби – аналоги;

2. Конструкторський етап

  • 2.1. Ескіз моделі пропозиції;
  • 2.2. Вимоги до конструкції виробу;
  • 2.3. Добір матеріалів, інструментів, обладнання;
  • 2.4. Складання технологічної карти виробу;
  • 2.5. Розрахунок собівартості;
  • 2.6. Екологічний аналіз;

3. Технологічний етап

  • 3.1. Виготовлення виробу (виконання технологічних операцій );

4. Заключний етап

  • 4.1. Висновки ;
  • 4.2. Література ;

«Тільки після невтомної праці виявиться талант» (народна мудрість)

1. Організаційно - підготовчий етап

Формування завдання

Світ речей , що нас оточують, аж ніяк не байдужий для нас. І тому, мабуть, варто подбати про те, щоб він був не бездушно стандартним, а міг би розповісти дещо про те, що ми цінуємо в житті, чого прогнемо і що вміємо робити. Не слід забувати, що часом люди, побачивши красиві речі, можуть цілком змінити свою думку про нас. Добре, коли на краще. І безумовно, красиво і естетично виготовлений власними руками виріб «ручка для напису» може створити загальне враження. В атмосфері нашої духовності, красивих речей, зробленими власними руками, ми починаємо менше нервувати через невдачі на роботі, поступово навчаємося м’якше ставитися до людей, потроху набираємо впевненості у собі. Ми змінюємося бо пізнаємо радість творчості.

1.2. Історичні відомості про виріб.

Ручка — письмова приналежність, за допомогою якої можна залишити чорнильний слід на поверхні (зазвичай паперу). Розрізняють такі типи ручок: • перові ручки, • кулькові ручки, • капілярні ручки, • гелеві ручки,

Перова ручка 

канцелярське приладдя для письма на папері чорнилом або тушшю. Складається з корпусу з заправним механізмом, резервуару для чорнила і металевого роздвоєного пера. На сьогоднішній день витіснена з масового вживання практичнішими і дешевими інструментами писемності (кульковими ручками та ін.). Найпоширеніші перові ручки з картриджно-конвертерною або поршневою системою заправки чорнила, рідше зустрічається система важеля і вкрай рідко піпеткова система заправки.

Історія

Перова ручка (у вигляді гусячого пера) вперше з'явилася в Севільї (Іспанія) близько 600 року нашої ери. Металева перова ручка була вперше запатентована в 1803 році. Сталеві пера з'явилися в 1830-х роках і дуже скоро, до 1850-х років, використання гусячих пір'їн помітно знизилося, з причини різкого поліпшення якості сталевих пер. Пізніше більшість виробників стали випускати пера з благородних металів, як правило — золота. Виготовлення наконечників пера із зносостійких сплавів металів платинової групи — іридію, родію, осмію і т. д. дозволило значно збільшити термін служби пера. Перову ручку, як масову письмову приналежність, перестали використовувати вже в другій половині XX століття.

Ку́лькова ру́чка

ручка, в якій міститься трубочка (стрижень) заповнений спеціальним віскозним чорнилом, яке ще називають пастою, в стрижень вставлена пишуча голівка з маленькою кулькою на кінці. Кулька виготовлена з металу і має діаметр від 0,7 до 1,2 мм, при терті об поверхню, по якій пишуть, обертається, зі сторони стержня обволікається чорнилом, і при проведенні по поверхні залишає лінію. Це найдешевші, досить надійні і прості, а тому найпоширеніші, найпопулярніші інструменти для писання, які практично витіснили чорнильні авторучки.

Історія

Принцип дії ручки був запатентований в 1888 році в США Джоном Лаудом. В сучасному вигляді кулькова ручка винайдена угорським газетним редактором Ласло Біро (угор. László József Bíró) 1940 р. Він, втікаючи від переслідувань нацистів, емігрував до Аргентини. Такі ручки називають в його честь «біроме». Спочатку кулькові ручки призначались для Королівських військово-повітряних сил Великобританії, оскільки звичайні чорнильні авторучки не функціонували в літаках на значній висоті. Є два типи кулькових ручок — одноразові та зі змінним стрижнем. Кілька тисяч років тому людина почала писати дерев'яними, кістяними або бронзовими тригранними загостреними паличками на сирих глиняних дощечках. Після цього керамічну плитку обпалювали для міцності. Ці глиняні таблички з клинописом дійшли до нашого часу. Стародавні єгиптяни використовували для письма на папірусі тонкі кисті з тростини або очеретяні ручки. У кожного єгипетського писаря завжди були при собі пенал і чашка для води. Це дощечка з довгим жолобком для очеретяних паличок і двома поглибленнями для фарб. У гробниці Тутанхамона знайшли загострену трубочку з міді, у яку вставляли тростине стебло і просочували його темною рідиною — чорнилом. Рідина просочувалася по волокнах тростинного стебла і накопичувалися на загостреному кінці мідної трубки. При написанні на папірусі залишався чіткий тонкий чорнильний слід. У якості чорнила використовували сажу, розведену у воді з додаванням клею. Очеретяне перо було загострене і розщеплене на кінці. Цим розщепленням чорнило стікали тонкою цівкою на лист папірусу. Стародавні римляни писали на воскових книжечках — кодексах. Кодекси виготовлялися з дощечок із заповненою воском виїмкою. Писали на них, а вірніше, дряпали за допомогою палички — стілуса. Стілус виготовлявся з металу. Один кінець стилю був загостреним, а інший — заокругленим. Гострим кінцем писали, а зроблений запис можна було стирати іншим заокругленим кінцем стілуса. Воскові книжечки-таблички проіснували до початку 19 століття. До наших днів збереглося дуже мало римських табличок. З появою пергаменту, винайденого англосаксами, і використовуваного для виготовлення рукописних книг, люди продовжували використовувати воскові дощечки для щоденних записів. Поширення пергаменту призвело до появи нового пишучого інструмента — заточеного певним чином пташиного пера. Пера використовували гусячі або воронячі, а чорнило робили з соку чорнильних горішків, залізного купоросу і гуміарабіку. Ці чорнило усмоктувалися у шкіру і не змивалися, їх можна було тільки зіскоблити. Старовинні чорнила відрізнялися від наших однієї особливістю. Поки ними писали, вони були дуже блідими і чорніли тільки через деякий час. На папері також писали гусячим перами, які потрібно було попередньо зрізати навскоси, загострювати і розщеплювати за допомогою складаного ножа. Гусячі пера як інструмент для письма проіснували до кінця 18 століття.


Перова ручка

Перше сталеве перо з'явилося у Німеччині у 1748 році, але воно ще не мало прорізу, і від нього летіли бризки чорнила. У 1792 році англієць Д. Перрі зробив повздовжній проріз у вістрі пера. Це поліпшило якість письма і довговічність пера. У 1826 році Мазон придумав верстат для штампування сталевих пер, що сприяло їх масовому розповсюдженню. Однак, відомо, що один винахідник незадовго до появи сталевих пер випустив у продаж маленькі пера, зроблені з гусячого пера, але такі, що вставляються у ручку. Значить, ручка з'явилася раніше сталевого пера, а не одночасно з ним, як можна було б припустити. Після цього вони витіснили гусячі пера, що проіснували близько тисячі років. До кінця 19-го століття сталеве перо повністю витіснило гусячі пера, оскількі ті вимагають частої заміни. Однак, що ще у 1930-1950-і роки 20 століття у деяких школах писали сталевим пером, що дозволяло писати гарним почерком «з натиском». У 1884 році з'явилася перша автоматичнїїперова ручка, що заправляти чорнилом. Усередині ручки знаходився балончик з чорнилом. Спочатку заправка ручки здійснювалася збоку за допомогою спеціальної піпетки, потім піпетка увійшла до складу ручки.

Кінчик кулькової ручки, збільшено

У 1888 році у США вперше була запропонована ідея кулькової авторучки капілярної системи, яку придумав Л. Є. Вотерман (L. E. Waterman), нью-йоркський торговець канцелярськими товарами. Близько 1944 року угорець Ласло Біро (László Bíró), спираючись на останні методи виготовлення шарикопідшипників для машин і зброї, додав до капілярного каналу кульковий механізм, створивши таким чином кулькову ручку. Кулькові ручки стали використовувати штурмани в авіації і офіцери у похідних умовах. Спочатку кулькові стержні були зігнуті для збільшення ємності чорнила і мали «подвійну довжину». Пізніше з'явилися кулькові ручки зі змінним стержнем, який містив пасту і мав пишучий вузол з кулькою на кінці.

У 1960-і роки у Японії були винайдені наконечники у вигляді фетру. Ручки з фетровими наконечниками отримали назву «фломастер». Вони мали пористий стрижень для письма, просочений фарбувальною рідиною на спиртовій або нітрооснові. Наприкінці 20 століття з'явилися ролери. Це була більш «тонка» і просунута технологія кулькових ручок (менша кулька і менш в'язкі чорнила). У 1997 році була розроблено ручку з прогумованими поверхнями, яку немає необхідності сильно притискати при письмі. У культурі Написане пером не вирубати топором.

Цікаві факти


З 1960-х років Фішер розробив ручки Space, які могли працювати при нульовому атмосферному тиску, в умовах невагомості і екстремальних температур. До цієї розробки американське аерокосмічне агентство NASA використовувала для своєї місячної програми олівці, проте останні часто ламалися та становили небезпеку для космонавта (друзки могли потрапити йому в очі). Крім того, дерево становило небезпеку загоряння у кисневій атмосфері. Треба зауважити, що ці ручки не єдині, які можуть застосовуватися у космосі, звичайні кулькові ручки також непогано справляються ([1], астронавт Педро Дук). Також існує цікава легенда-анекдотів, згідно з якими NASA витратила мільйон доларів на розробку спеціальної кулькової ручки для невагомості, а радянські застосували в космосі олівець. Ця «притча» зазвичай наводиться в якості ілюстрації раціонального підходу до вирішення проблем. Реальних підстав під собою не має[1]. Ручки з можливістю стирання власних чорнила зворотним кінцем стали «коником» з початку 1980-х до початку 1990-х. Випускалися з синіми, чорними і червоними чорнилом. Ручки майже зникли з ужитку через низьку якість чорнила, негарантованість «стертості» і відсутность конкретної області застосування. Існує вельми популярне хобі, яке зародилося у Японії і поширилося всім світом — Пенспіннінг, або «крутіння ручки». Це вид маніпуляції, де головну роль грає ручка і спритність пальців. На початку 21-го століття набули поширення «тактичні ручки». по суті, прості ручки з ковпачком, але виготовлені з алюмінію, титану або неіржавіючої сталі. Відрізняються значною товщиною стінок корпусу, і максимальною стійкістю до будь-яких навантажень. Існують ручки чирнила яких після висихання зникають. (демонстрація малюнку)


1.3. Обґрунтування теми проекту

Одержавши завдання на виготовлення проекту «ручка для напису», я почав працювати над власним задумом конструкції. Підібрав з різних джерел малюнки виробів – аналогів, проаналізувавши їх, скомпонував власний виріб, враховуючи що виріб повинен використовуватися не лише за призначенням, але і мати красивий зовнішній вигляд, прикрашати робочий стіл і підтверджувати статус людини.

План виконання проекту

• обґрунтування теми проекту • визначення обсягу знань і вмінь необхідних для виконання задуму • консультація з батьками з приводу виділення коштів на придбання матеріалів • відвідування бібліотеки з метою ознайомлення з подібними виробами (аналогами) • робота з Інтернетом • аналіз виробів - аналогів • створення власної моделі виробу, складання відповідних документів (ескіз, опис, креслення ). • Добір матеріалів, інструментів та обладнання • Виготовлення задуманого виробу • Оформлення пояснювальної записки • Захист проекту

План проектної діяльності

№ Назва етапів Термін виконання 1 Організаційно - підготовчий 03.01.13 – 12.01.13 р. 2 Конструкційний 14.01.13 - 20.01.13 р. 3 Технологічний 21.01.13 – 01.02.13 р. 4 Заключний 04.02.13 – 10.02.13 р.


1.4. Вироби – аналоги

Після опрацювання банку ідей та інформацій в шкільній майстерні, я переглянув книги, журнали вдома та в шкільній бібліотеці, здійснив пошук в Інтернеті, знайшов конструкції виробів «ручка для напису» ( мал. 1…..4 )

Проаналізувавши вибранні варіанти виробів – аналогів, я дійшов такого висновку:

• Перший варіант складний у виготовленні і має, на мій погляд, не зовсім естетичний вигляд; • Другий варіант складний у виготовленні тому що має декоративну обробку оргстекла, яку я не зможу виконати. Крім цього можуть виникнути труднощі в правильному виборі матеріалів і відсутності спеціальних інструментів; • Третій варіант складний у виготовленні, обробка матеріалу – залізо, яку я не зможу виконати; • Четвертий варіант естетичний і не дуже складний у виготовленні, обробка матеріалу – деревини не викликатиме труднощів; В результаті проведеного аналізу моделей – аналогів можна зробити такий висновок: усі моделі відповідають своєму призначенню. Усі моделі аналоги мають естетичний вигляд, оригінальні що до дизайну і можуть використовуватися для подальшого проектування. Основою для створення моделі – пропозиції можуть стати окремі елементи моделей – аналогів ( мал..1 і мал.. 4). Так, як саморобні ручки для письма в моді дуже давно і коштують дуже дорого, зробити самому її набагато вигідніше, та ще і подарувати близькій людині.

2. Конструкторський етап

1. Ескіз моделі пропозиції

Ескіз.png

2.2. Вимоги до конструкції виробу

Функціональні: • Раціональність розмірів; • Забезпечення вимог людини; • Забезпечення зручності користування;

Конструктивні: • Раціональне використання матеріалів; • Простота вирішення конструкцій; • Експлуатаційна надійність;

Техніко – естетичні: • Технологічність виготовлення; • Простота та доступність обладнання;

Економічні: • Доцільність форм та елементів виробу; • Практичність у застосуванні; • Відповідність зовнішнього вигляду вимогам сучасності; Найкращім буде той виріб, у якому поєднається найбільше даних вимог.


Добір матеріалів, інструментів обладнання

Завжди приємно виготовити корисну річ із недорогого матеріалу, або навіть з його відходів, разом з тим, надавши їй цілий ряд переваг із мінімальними матеріальними затратами. Тому основними матеріалами для виготовлення виробу будуть такі: мідна трубка, яка використовується в автомобілях, латунний проток ϕ 10, відрізок зламаної указки з гетинаксу, пластмасові кришки для закривання скляних банок, ложечка з нержавіючої сталі, відрізок мідної трубки (відходи від закріплення люстри ). Для оздоблення виробу буде використаний прозорий розчин лаку з додаванням блиску. Під час роботи будуть використовуватись такі інструменти та обладнання: олівець, лінійка, рисувалка, лещата, ножівка по металу, свердла ϕ2, 4, 5, 6, напилки, надфілі, штангенциркуль, мітчик м6, плашка м6, свердлильний верстат, токарний верстат по металу ТВ-6.


Будуть проведені такі технічні операції: розмічання, свердління, нарізання різьби, ручна та механічна обробка, шліфування, з’єднання, оздоблення, покриття розчином.

Складання технологічної карти виробу «ручка для напису»

2.5. Розрахунок собівартості

Собівартість виробу «ручка для напису» - це сума всіх витрат на його виготовлення та реалізацію. Вартісне вираження затрат, пов’язаних із виготовлення виробу називають виробничою собівартістю. Повна собівартість виробу визначається сумою виробничої собівартості та витрат, пов’язаних із реалізацією продукції. А так, як виріб не буде реалізовуватись то повна собівартість виробу буде визначатися лише виробничою собівартістю.

2.5.1. Розрахунок витрат матеріалів

Так як у нас деякі матеріали були використані з відходів (зламана указка з гетинаксу, відрізок трубки з кріплення люстри ), тому вартість цих матеріалів не будемо враховувати.


2.5.2. Вартість електроенергії

Витрати електроенергії: N= P x t, де P – потужність, t – час. Уся робота виконувалась в день, тому витрати електроенергії на освітлення не враховано. Робота на токарному верстаті становить tв = 0,5 годин, на свердлильному tc = 1 година. Двигун електропривода ТВ-6 має потужність Рв = 1 кВТ, а двигун свердлильного верстата Рс = 0,37 кВТ. За час роботи верстати спожили електроенергію відповідно: Nв = Рв x tв = 1 кВТ x 0,5 год. = 0,5 кВТ. год. Nc = Pc x tc = 0.37 кВТ x 1 год. = 0,37 кВТ. Год Робота з комп’ютером становить 6 годин, потужність Рк = 0,5 кВТ. Nk = Рк x tк = 0,5 кВТ x 6 год. = 3 кВТ. год. А разом N = Nв + Nc + Nк N = 0,5 + 0,37 + 3 =3,87 кВТ. год. При тарифі на електроенергію 0,72 грн. / кВТ. год. ( для школи ), вартість спожитої електроенергії складає: Ев = 0,72 грн. / кВТ. год. X3,87 кВТ. год. = 2,89 грн.

2.5.3. Виробнича собівартість виготовленого виробу

Виробнича собівартість виробу «ручка для напису» складає: Св = Мв + Ев = 7,7 грн. + 2,89 грн. = 10,59 грн. Св = 10,59 грн.

2.5.4. Повна собівартість виробу

Прибуток ( Др ) в наслідок реалізації виробу складає 10 – 25% від виробничої собівартості Др = Св x 20% Договірна ціна реалізації виробу (Цр ) дорівнює сумі всіх витрат: Цр = Св + Др У нашому випадку повна собівартість дорівнює договірній ціні, оскільки виріб виготовлено для подарунка і реалізовуватись не буде то прибутком можна знехтувати. Отже, повна собівартість виробу так ж, як і виробнича собівартість: Спов. = 10,59 грн.

2.5.5. Підрахунок економії коштів

Порівнюючи собівартість виробу, створеного власноруч, із подібним купленим виробом, очевидна незаперечна перевага за показником собівартості. Ручки для напису, які продаються в магазинах, з приблизно з такою ж кількістю використаних технік, коштують набагато дорожче (20 – 30 грн. ) Економія коштів: Сек = Смаг. – Спов. = 20- 10,59 = 9,41 грн.

Екологічний аналіз

Для виготовлення виробу використовувалися з екологічно чистих, не шкідливих для здоров’я матеріалів.

При виготовленні виробу не використовувалися технології, що можуть вплинути на стан здоров’я користувача.  

Отже, «ручка для напису» мого виробництва справедливо назвати екологічно чистим продуктом.

3.Технологічний етап

Виготовлення виробу (виконання технологічних операцій )

Виготовлення.png
Виг1.png
[[http://zw.ciit.zp.ua/index.php/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%92%D0%B8%D0%B3
Виг1.png

[[1]]

[[2]]

[[3]]

[[4]]

[[5]]

[[6]]

[[7]]

[[8]]

[[9]]

4.Заключний етап

4.1. Висновки

За час виконання проекту вдалося створити сучасний виріб «ручка для напису», який має красивий зовнішній вигляд, зручний в користуванні, може прикрашати робочий стіл і підтверджувати статус людини. Він відповідає вимогам, які ставилися: • Наявність не дорогих матеріалів; • Можливість використання матеріалів, які вже використовувалися; • Оригінальність; • Легкість у користуванні.

Не значним не долі ком у виготовленні конструкції «ручка для напису» є складність у виготовленні окремих деталей виробу, але на мою думку, така конструкція на багато вдаліша й краща порівняно з розглянутими конструкціями. Звичайно, можна було б ще подумати над удосконаленням конструкції мого виробу. Однак, я задоволений своєю роботою, оскільки мені вдалося досягти поставленої мети, а головне – виріб сподобався моїй родині. Закінчивши виготовлення «ручки для напису» я зафіксував виріб на фотографію.

Мені сподобалося виготовляти щось своїми руками, особливо під керівництвом мого вчителя з трудового навчання Краевського М.Д. Він мені дуже допоміг, і я сподіваюся, що у майбутньому мені вдасться зробити багато різних корисних речей для себе, своєї родини та рідної школи.

Використана література

  • 1.Ящук С.М. Методика проектного навчання в 5класі під час вивчення технології обробки деревини. Трудова підготовка в закладах освіти. – 2006- №1 с.6 – 9. ;
  • 2. Симоненко В.Д. Сборник творческих проектов учащихся. – М: Вентана – Граф. , 2005. – 380с..
  • 3.Коберник О.М. ; Бербец В.В. ; Сидоренко В.К. ; Ящук С.М. Методика навчання учнів 5 - 9 класів проектуванню в процесі вивчення технології обробки деревини та металів. Навч. – метод. Посіб. – Умань: УДПУ. 2004 – 114с.
  • 4.Гура Л.П. , Гоголь Л.Е., Ісупова Н.М. та інш. Прикрась свій дім. - 2-ге вид.- К. Техніка, 1990 – 303 с.
  • 5.Науково – методичний журнал «Трудове навчання в школі», 2011 р., №1 – 10; 2012р., №1 - 12