Формування інформаційної компетентності читачів

Материал из ЗапоВики
Перейти к: навигация, поиск

Формування інформаційної компетентності особистості.

Виступ на засіданні методоб’єднання бібліотекарів ЗОШ м. Енергодара

Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості. Система виховання в школі виходить з необхідності розвитку у дітей рис, які допоможуть реалізувати себе як члена суспільства, як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитами, індивідуальними планами самореалізації, творення власної концепції життєтворчості. Сьогодні формується покоління, що опановує уроки життя в школі, якість якого залежить від рівня розвитку життєвої компетентності. Серед багатьох компетентностей, котрими повинен володіти сучасний учень, виділяються ключові: соціальна, комунікативна, навчально-пізнавальна та інформаційна. Важливе місце серед них займає інформаційна компетентність особистості, котра формує уміння та навички орієнтації в сучасному світі інформації. Інформаційна компетентність є базовою, і оволодіння нею стає успішною запорукою будь-якої діяльності. Людина сьогоднішнього дня постійно взаємодіє з величезним потоком інформації. Теперішнє суспільство називають інформаційним. В інформаційному супільстві найважливішим продуктом людської діяльності стає виробництво, експлуатація та використання знань, його головною цінністю стає інформація. Сьогодні люди розуміють, що жодну серйозну економічну, соціальну, технічну задачу неможливо успішно вирішити без переробки значних обсягів інформації. До того ж прискорюється темп життя. Необхідно постійно займатися самоосвітою, знайомитися з нововведеннями у своїй професії, діяльності. Нині кожна галузь має величезні обсяги інформаційної продукції, яку не в змозі переглянути жоден спеціаліст. Не вистачить навіть життя. Сучасні темпи розвитку науки, техніки вимагають уміння орієнтуватися в інформресурсах, вибирати з них головне, найсуттєвіше з найменшими витратами сил і часу. Інформатизація суспільства, що активно відбувається у всьому світі, викликає необхідність значного підвищення інформаційної культури (ІК) особистості. Адже кожна цивілізована країна зацікавлена в мудрих людях, висококваліфікованих і духовно багатих громадянах. На сьогодні інформаційні ресурси України і світу в Україні все ще не використовуються належним чином. Одна з причин — відсутність достатньої інформкультури споживача. Інформаційна культура — це складова загальної та фахової культури людини. Інформкультуру не треба плутати з комп’ютерною грамотністю, вона є складовою ІК. Інформаційною культурою ми вважаємо систему вмінь і навичок, за допомогою яких особистість може формулювати потребу в інформації, здійснювати пошук необхідної інформації в традиційному і автоматичному режимі в усій сукупності інформаційних ресурсів, вміння відбирати, оцінювати, зберігати і створювати якісно нову. Школа не в змозі забезпечити учнів знаннями на все життя. Тому, найголовніше завдання для кожного — навчитися здобувати знання самостійно, засвоїти способи добування з величезного обсягу інформації саме тієї, яка необхідна для вирішення тих чи інших завдань. Все це є компонентами інформаційної культури, яка є основою інформаційної компетентності особистості. Безпосереднє відношення до формування ІК має бібліотека, бо саме вона формує інформаційне середовище. Щоб інформація перетворилася на певні знання, сучасний читач повинен володіти комплексом знань і вмінь, які дозволяють йому орієнтуватися в інформсередовищі.

Складові компоненти інформаційної компетентності:

• Читацькі вміння (навички швидкого читання; формування та розвиток читацьких інтересів); • Бібліотечно-бібліографічні знання; • Володіння сучасними комп’ютерними засобами; • Інформаційна культура. Складові інформаційної культури: • Уміння сформулювати запит, цілі своєї роботи; • Самостійний пошук джерел інформації; • Оцінка і відбір інформації; • Грамотність переробки інформації, уміння виділяти головне; • Засвоєння інформації; • Створення якісно нової інформації; • Представлення, подача інформації.

З власного спостереження

Часто відбувається подібне: учень звертається до бібліотеки з завданням написати реферат. (Кращий варіант, коли учень грамотно і чітко формулює тему свого запиту, але бувають і конфузи.) Затративши значну частину часу на пошук джерел інформації, виявляється, що рефератом учень називає повідомлення (письмове чи усне уже не має значення). Але, якщо все ж таки потрібно написати реферат, то, побачивши кількість джерел інформації, учень може розгублено запитати, чи все йому тут переписувати або що саме йому переписати? Звичайно такі завдання і саме таке виконання робіт нікому не принесе ніякої користі. Є зразки доброї співпраці вчителів - предметників і бібліотекаря, коли вчитель, зацікавлений у якості отриманої інформації і гарно виконаного завдання учнями, сам звертається до бібліотеки, цікавиться чи є у фонді потрібна література, а потім дає завдання учням, знаючи інформаційну базу бібліотеки.(У міській бібліотеці учень, звичайно, отримає інформацію, якої немає у нашій шкільній бібліотеці, але вчитися працювати з літературою учневі комфортніше і зручніше у шкільній). Все частіше учні використовують Інтернет для написання робіт, але і тут потрібно не «перегнути», бо «з горем пополам» переписавши щось з книжки ще може залишиться в пам’яті, а «тупо скачане» з мережі є просто «тупо скачаним». Приємно, що і вчителі і учні користуються нашими картотеками. (Здійснюють пошук за картотеками). Під час запису читача до бібліотеки чи в індивідуальних бесідах, я знайомлю з системою ДБА і роботи з ним. Завжди рекомендую користувачам: працюючи з джерелами інформації, записуйте самі і наголошуйте учням про необхідність фіксувати пізвище та ініціали автора джерела, назву, рік, назву видавництва, номер (якщо це періодичне видання), сторінку. Ці вимоги свідчать не лише про інформаційну грамотність, але завжди є зручними у випадку, коли треба повернутися до того чи іншого джерела. Тоді не потрібні будуть розшуки книги за прикметами: формат, колір і т.д. Легко буде складати списки використаних інформаційних джерел до будь-якої роботи.

Отже, без глибокого і різнобічного оволодіння обсягами і потоками інформації, які весь час зростають, соціальний розвиток суспільства неможливий. Саме цим визначається роль і значення ІК, діяльність бібліотеки в цьому напрямку. Формуючи читацькі вміння, розвиваючи інтерес до читання, ми намагаємося використовувати найрізноманітніші як традиційні так і інноваційні методи популяризації книги, читання. Робота ведеться у системі. Серед вдалих, ефективних заходів: «Хіт-парад улюблених книжок» - виставка-міст; «Твоя золота бібліотека»; виставка-хобі «Світ твоїх захоплень»; виставка-ім’я «Що в імені твоїм?», виставка-ситуація «Цю книгу я візьму на безлюдний острів», виставка-свято «Зимонька-Снігуронька»; «Зустріч на книжковому перехресті» та «Подорож до Ельдорадо» -гра-подорож до бібліотеки; презентація шкільної бібліотеки; засідання клубу любителів читання вслух «Жива книга»; конкурс «Книжкова веселка»; літературна подорож «На островах загадок» та ін. Під час індивідуальних бесід, при проведенні масових заходів, при наданні консультацій читачам завжди акцентуємо увагу на ДБА книги, бібліотеки, навчаємо користуватися ними, звертаємо увагу на принципи систематизації та розстановки книг у бібліотеці, допомагаємо складати списки літератури та ін. Таким чином формуємо бібліотечно-бібліографічну культуру користувачів, та інформаційну культуру. Дані заходи спрямовані на вміле і впевнене володіння інформаційними ресурсами, що і складає основу інформаційної компетентності користувачів.


Виступ підготувала бібліотекар ЕЗОШ №7 Немашкало Л.М. м. Енергодар, 2010 р.

--Немашкало Людмила (обсуждение) 13:42, 28 октября 2015 (EET)