Виявлення та розвиток математичних здібностей учнів

Материал из ЗапоВики
Версия от 00:07, 3 марта 2016; DrozdovaNatalia (обсуждение | вклад)

(разн.) ← Предыдущая | Текущая версия (разн.) | Следующая → (разн.)
Перейти к: навигация, поиск

Виявлення та розвиток математичних здібностей учнів.Курсивное начертание

Виявлення та розвиток здібностей учнів, їх творчої компетентності є одним з найважливіших призначень школи, і в першу чергу це стосується математичних здібностей. Математика є провідною майже для всіх наук, а тому до її викладання виникли дійсно високі вимоги. Як і раніше, для розвитку математичних наук потрібні здібні молоді люди, тобто здібні люди. Якісна математична освіта та розвиток математичних здібностей необхідний не лише тим, хто планує займатися науковими дослідженнями, а й майбутнім організаторам підприємств, інженерам, робітникам. Точність, лаконічність мови, систематична послідовна аргументація сприяє вихованню розумової культури учнів, впливає на успішне вивчення всіх предметів. Найчастіше проблему розвитку математичних здібностей учнів вирішують, створюючи профільні класи та спеціалізовані фізико-математичні школи. Але в такі школи потрапляють не всі учні, потенційно здатні до вивчення математики на високому рівні. Завдання вчителя математики неспеціалізованих шкіл (а тим більше шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов, де кількість годин зменшена і для ґрунтовного вивчення математики не вистачає часу) – організувати навчальний процес так, щоб викликати і постійно підтримувати цікавість до предмету, навчити учня самостійно оволодівати новими знаннями та інформацією, навчити його вчитися, виробити потребу вчитися протягом всього життя. При цьому творче засвоєння певної суми знань залишається важливою функцією сучасного учбового процесу. Намітивши етапи роботи з виявлення розвитку здібностей своїх учнів, вчитель повинен скласти план вивчення особистості, на наш погляд, здібного учня. Учителеві треба пам’ятати, що не всі учні, які отримають високий бал з математики, мають до неї здібності, талант. Буває, що учень має здібності до математики, але одержує погані оцінки з цього предмету. А навчається погано такий учень тому, що його інтереси не задовольняються повністю на уроці. Ось тут треба здійснити індивідуальний підхід і не втратити такого учня, а навпаки, провести активну діяльність щодо нього і йому подібних, яка й дасть позитивні наслідки. Ці наслідки можуть навіть визначити майбутнє таких учнів. Готуючись до уроку, потрібно підбирати завдання для всього класу і для окремих учнів. Ці окремі – це діти, які проявляють до вивчення математики особливе ставлення, це саме ті діти, які можуть мати з математики високий бал. Цим учням і завдання треба готувати складніше (вони завжди є в учителя на столі), і запитання їм треба ставити проблемніші. Деякі з них треба заслухати всім класом, а деякі заслухати так, щоб не привернути уваги решти учнів, розглянути їх у позаурочний час. На жаль, в будь-якому класі, поряд з добре підготовленими з математики учнями, багато й таких, хто не хоче працювати систематично, не звик заглиблюватись в суть понять. Про таких часто говорять, що вони не мають математичних здібностей. Насправді, причина у відсутності вміння вчитися. Такі учні зводять вивчення нових понять до запам’ятовування. Що ж необхідно робити, щоб не було посилань на брак у учнів математичних здібностей, і щоб переважна більшість школярів успішно засвоювала курс математики, оволодівала основами математичного мислення, так необхідного у сучасному житті? Перше і головне – викликати цікавість до предмету, постійно її підтримувати. Потрібно показувати не тільки і не стільки внутрішню логічну завершеність математики, але також її зв’язки з іншими науками, широту її застосування, багатство історії. Зацікавленості учнів сприяє залучення їх до активної пізнавальної діяльності на уроці. Відомо, що саме творчі, до того ж посильні завдання найдовше утримують увагу до теми. При цьому інтерес і задоволення від відкритих власних можливостей сприяють створенню мотиваційної основи для витоків творчої діяльності. Але, на відміну від тренувальних вправ, для творчих завдань немає готового матеріалу. Прикладом творчих завдань є складання учнями задач. Тим більше, що в житті виникають ситуації, коли самому потрібно поставити задачу – знайти потрібні величини, відкинути зайві, встановити між ними залежності, сформулювати запитання, і тільки після цього розв’язувати її. У 7 класі при вивченні теми «Чотирикутники» можна запропонувати учням написати казку, діючими особами якої були б геометричні фігури. Інколи, як домашнє завдання на вихідні або канікули, можна запропонувати написати математичну казку, пов’язану сюжетом з темою, що вивчається. Подобається учням також складання математичних кросвордів (особливо у 5 – 8 класах). У 8 класі можна пропонувати учням скласти задачі, які розв’язуються за допомогою квадратного рівняння і мають певну кількість коренів. У 9 класі можна використати такі схеми : - Скласти і розв’язати систему двох рівнянь другого степеня, що має дані розв’язки; - Скласти нерівність другого степеня, що має розв’язок : 3 < X < 5; - Скласти спадну геометричну прогресію, щоб сума її членів дорівнювала 20.

Розв’язуючи задачу, учень повинен вміти відразу бачити, що той чи інший спосіб непридатний для розв’язання, а от якийсь інший може бути використаний. Таке вміння виробляється в процесі розв’язування однієї й тієї ж задачі різними способами. Саме тому часто корисніше розв’язати одну задачу трьома способами, ніж три різних задачі. Це дає можливість краще зрозуміти специфіку того чи іншого методу, його переваги й недоліки, сприяє розвитку розумових здібностей учнів. Найдоречніше так робити на уроках узагальнення і систематизації знань або під час повторення і кінці уроку. Наприклад, у 9 класі, повторюючи курс геометрії, можна присвятити цілий урок одній задачі. Клас поділяється на рівноцінні групи. Перед ними ставиться завдання розв’язати дану задачу різними способами. Робота виконується у двох екземплярах. Один здається учителю після закінчення відведеного часу, другий залишається в учня. У процесі обговорення групи пропонують свої варіанти розв’язання задачі. Після уроку учитель перевіряє роботи й оцінює їх у балах, які учні розподіляють між собою залежно від участі в розв’язанні задачі, а вчитель за набраними балами виставляє оцінки.